1. Конвергенція, дивергенція, іррадіація, генералізація збудження Дивергенцiя – розгалуження волокон одного нейрона з утворенням синапсiв на багатьох нейронах. Наприклад, аферентнi волокна, якi надходять до спинного мозку в складi дорзальних корiнцiв, розгалужуються на багато колатералей та прямують до мотонейронiв та iнтернейронiв спинного мозку. Конвергенцiя – сходження волокон багатьох нейронiв з утворенням синапсiв на одному нейронi. Цей принцип дiє на рiзних рiвнях ЦНС. Завдяки цьому вiдбувається переробка й вибiр iнформацiї за значенням.Іррадіація- це розповсюдження збудження з одного нервового центру на навколишні. Іррадіація відбувається завдяки дивергенції
початкова – іррадіація (генералізація) збудження, котра характеризується розповсюдженням збудження на багато інших центрів;
2. Функції НСІ
Роль НС1Активує пепсиногени.Створює оптимум рН середовища для дії ферментів.Викликає денатурацію та набухання білків, завдяки чому збільшується їх поверхня взаємодії з ферментами.Бактерицидна дія.Переводить прогастрин в гастрин, просекретин в секретин.Забезпечує евакуацію хімусу з шлунку в 12-палу кишку.Забезпечує нормальне травлення в нижчих відділах ШКТ.Активує виділення підшлункового соку.Утворює енергозалежний іонний насос з клітин слизової шлунку завдяки накопиченню на мембранах клітин Н+
3. потенціал дії кардіоміоцитів та фази збудження Потенціал дії (ПД) - це швидке коливання мембранного потенціалу при збудженні клітин подразником порогової сили. Рівень потенціалу спокою в скоротливих кардіоміоцитів знаходиться в межах -90 – -95 мВ і є стабільним. Потенціал спокою клітин скоротливого міокарда створюється іонами К+ і Сl-, проте на відміну від фазних поперечно посмугованих м'язів, хлорна проникність мембрани порівняно з калієвою дуже мала.
Потенціал дії скоротливих кардіоміоцитів поділяють на такі фази: швидкої деполяризації, швидкої початкової реполяризації, повільної реполяризації (плато) і швидкої кінцевої реполяризації.
Розвиток потенціалу дії клітин скоротливого міокарду зумовлений такими іонними механізми: фаза 0 – швидке відкриття Na+–каналів, що викликає лавиноподібний вхід Na+ в клітину; фаза 1 – зменшення проникності для Na+, з одночасним її підвищенням для Сl- і К+, фаза 2 – в клітину входить Са2+ через повільні Са2+-канали, що зумовлює тривалу реполяризацію, фаза 3 – поступове закриття Са2+-каналів, при відкритті кальційзбудливих К+–каналів, що зумовлює вихід K+ з клітини, у фазу 4 – відбувається відновлення вихідних концентрацій іонів у клітині і зовні.
4. гематокрит, норма, як визначається.
гематокрит — це відношення обсягу червоних тілець до обсягу рідкої частини крові, яке виражається у відсотках. Це кількісна, але не якісна характеристика еритроцитів.
Норма гематокриту становить:
— для дорослих чоловіків — від 0,41 до 0,53 л / л,
— для дорослих жінок — від 0,39 до 0,46 л / л,
— для новонароджених — від 0,44-0,62;
— для дітей до року — 0,36;
— від року до 10 років — 0,37. Він показує, наскільки добре червоні кров’яні тільця виконують свою функцію, тобто доставляють кисень до клітин тканин і виводять двоокис вуглецю.
Гематокрит визначають під час загального аналізу крові, який призначають при плановому обстеженні, підготовці до операції, при різних захворюваннях.