s
Sesiya.ru

Елизаветовский лес под давлением природных и антропогенного воздействия

Информация о работе

Тема
Елизаветовский лес под давлением природных и антропогенного воздействия
Тип Курсовая работа
Предмет География
Количество страниц 42
Язык работы українська мова (Украинский)
Дата загрузки 2019-02-16 21:30:43
Размер файла 3924.04 кб
Количество скачиваний 1

Узнать стоимость работы

Заполнение формы не обязывает Вас к заказу работы

Скачать файл с работой

Помогла работа? Поделись ссылкой

42


Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Запорізької облдержадміністрації

Запорізьке територіальне відділення МАН України



Відділення: науки про Землю


Секція: географія і ландшафтознавство




ЄЛИЗАВЕТІВСЬКИЙ ЛІС ПІД ТИСКОМ ПРИРОДНИХ І АНТРОПОГЕННИХ ВПЛИВІВ






Запоріжжя – 2015


Тези науково-дослідницької роботи

«Єлизаветівський ліс під тиском природних і антропогенних впливів»


автор – Нестеренко Марія Володимирівна, КЗ «Веселівська ЗОШ І-ІІІ ст. № 2», 8 клас, селище Веселе Веселівського району Запорізької області; науковий керівник – Нестеренко Володимир Миколайович, вчитель географії


У роботі досліджуються процеси розвитку лісового насадження Єлизаветівський ліс.

Метою роботи є вивчення особливостей розвитку лісового масиву, штучно створеного в умовах степової зони, у його взаємодії з природними і антропогенними чинниками.

Актуальність обраної теми зумовлена суперечливими результатами створення штучних лісових масивів: знищення степових ділянок; нестійкий розвиток і подальша деградація лісу.

Завданнями цієї роботи є: з’ясувати загальні особливості створення у степовій зоні штучних лісових масивів і конкретні умови створення Єлизаветівського лісу; встановити чинники, які визначають особливості розвитку даного природного комплексу, охарактеризувати їх вплив; визначити, у якому напрямку відбуваються зміни Єлизаветівського лісу; виробити рекомендації щодо можливостей корекції розвитку даного природного комплексу; апробувати прийоми створення узагальнюючих картографічних матеріалів – фотопланів-схем.

Застосовано такі методи дослідження: загальні – спостереження, порівняння, аналіз і синтез; прикладні – польові, картографічний. Для аналізу поширення впливу чинників, які мають просторовий характер, застосовано створення фотопланів-схем на основі космічних фотознімків місцевості.

Встановлено, що спільна дія чинників природного і антропогенного характеру призводить до дигресії лісової рослинності. Динаміка Єлизаветівського лісу відбувається у напрямку поступового відновлення трав’янистої рослинності (скамнифікації, зацілинення) у своєрідних умовах подової западини.

ЗМІСТ




ВСТУП .………………………………………...…………………….….………

4

РОЗДІЛ 1. ЛІС У СТЕПУ ….……………………..…………………...………..

7

1.1 Лісорозведення як захист полів і наступ на степ ………………………....

7

1.2 Фізико-географічні умови досліджуваної території ……………………..

8

1.3 Створення Єлизаветівського лісу ………………………………………….

11

1.4 Загрози лісові у степу ………………………………………………………

14

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 …………………………………………………..

15

РОЗДІЛ 2. СТАН І НАПРЯМ РОЗВИТКУ ЄЛИЗАВЕТІВСЬКОГО ЛІСУ ....

16

2.1 Склад лісового насадження …………………………………………...…...

16

2.2 Єлизаветівський ліс під впливом діяльності людини …………………....

17

2.3 Всихання лісової рослинності ………………………...…………………...

20

2.4 Задерніння ґрунтового покриву ………………………...…………………

22

2.5 Напрям трансформації Єлизаветівського лісу …………………...……….

23

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ……………………………………………….….

25

ВИСНОВКИ .…..…………...…………………………………………………...

26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .……………………………………...

28

ДОДАТКИ .……………………...……………………………………………....

30











ВСТУП




В умовах великої розораності земель у степовій зоні України значного розмаху набули лісомеліоративні заходи. Крім полезахисних лісосмуг на степових ділянках були створені також окремі лісові масиви.

Постає важливе питання, як штучно створені лісові масиви розвиваються в існуючих природних умовах і під тиском антропогенних чинників. Вважаємо доцільним на одному з прикладів дослідити умови існування таких лісонасаджень.

Вибір напрямку дослідження зумовлений суперечливими результатами створення штучних лісових масивів: знищення степових ділянок; нестійкий розвиток лісу і подальша деградація у недостатньо придатних для нього умовах існування. Вивчення стану існуючих штучних лісових масивів у степовій зоні має сприяти вирішенню питання щодо доцільності створення нових подібних насаджень.

Метою роботи є вивчення особливостей розвитку окремого лісового масиву, штучно створеного в умовах степової зони, у його взаємодії з природними і антропогенними чинниками.

Завданнями цієї роботи є:

з’ясувати загальні особливості, включно з обмеженнями, створення у степовій зоні штучних лісових масивів;

з’ясувати конкретні умови створення досліджуваного лісового масиву;

встановити чинники, які визначають особливості розвитку даного природного комплексу, охарактеризувати їх вплив;

визначити, у якому напрямку відбуваються зміни досліджуваного лісового масиву;

виробити рекомендації щодо можливостей корекції розвитку даного природного комплексу;

апробувати комп’ютерні технології створення узагальнюючих картографічних матеріалів – фотопланів-схем на основі космічних фотознімків місцевості.

Об’єкт нашого дослідження – лісовий заказник місцевого значення «Єлизаветівський ліс» (загальна площа – 60 га), розташований у Веселівському районі Запорізької області.

Предметом дослідження є процеси розвитку даного лісового насадження в природних умовах середньостепової підзони за існуючого антропогенного навантаження.

У ході виконання завдань цієї роботи нами застосовано різні методи з добору та обробки інформації.

На підготовчій стадії це було вивчення кадастрової інформації стосовно об’єкту дослідження. У досліджені використані відомості, які містяться в матеріалах Веселівського лісництва Державного підприємства «Кам’янсько-Дніпровське лісове господарство». Також ми скористались загальнодоступними космічними фотографічними зображеннями досліджуваної території, отриманими у вільному доступі на Інтернет-сервісі maps.google.com.ua.

Наступним етапом були три міні-експедиції спільно з іншими членами гуртка «Географічне краєзнавство» у 2013 і 2014 роках, під час яких здійснені польові дослідження: спостереження і фіксування наявного стану лісу, виявів антропогенного впливу; візуальне дешифрування космічних знімків лісового масиву й прилеглої території.

У ході камеральної обробки проаналізовано зібрані на місцевості дані, застосовано комп’ютерні технології створення узагальнюючих картографічних матеріалів.

Результати дослідження:

здійснено аналіз особливостей створення у степовій зоні штучних лісових масивів, зокрема, умов створення Єлизаветівського лісу;

виявлено чинники, які визначають особливості розвитку Єлизаветівського лісу і дана характеристика їх впливу на лісову рослинність;

визначено напрям змін досліджуваного лісового масиву і висунуто рекомендації щодо можливостей корекції розвитку даного природного комплексу;

апробовано комп’ютерні технології створення узагальнюючих картографічних матеріалів – фотопланів-схем на основі космічних фотознімків місцевості.

Робота містить 11 додатків, які надають додаткову інформацію про досліджуваний об’єкт.





















РОЗДІЛ 1

ЛІС У СТЕПУ




Досліджуваний нами лісовий масив площею 60 гектарів знаходиться біля села Єлизаветівка у південній частині Веселівського району, на південному заході Запорізької області (рис. 1.1, додаток А). Подібно до інших лісів у цій частині степової зони він є штучно насадженим. Це один з найбільших лісових масивів на Веселівщині, перебуває у землеволодінні Державного підприємства «Кам’янсько-Дніпровське лісове господарство». Роком створення лісового заказника вважається 1984 рік [1].

Рис. 1.1 Положення заказника «Єлизаветівський ліс»* на карті**

* Заказник місцевого значення «Єлизаветівський ліс» позначений значком:

** Фрагмент карти Запорізької області [2].


1.1 Лісорозведення як захист полів і наступ на степ

У географічній науці поняття ліс трактується як «… природний комплекс, у складі якого переважають дерева одного або багатьох видів, що ростуть близько одне до одного і утворюють у більшій або меншій мірі зімкнутий деревостан» [3, с. 162].

Степове лісівництво на півдні України має тривалу історію, у якій є приклади як успішних, так і невдалих результатів лісорозведення [4, с. 13-18].

Становлення наукових досліджень зі степового лісівництва пов’язане, перш за все, з діяльністю очолюваної В.В.Докучаєвим Особливої експедиції Лісового департаменту (1892 р.) [5, с. 113-114]. У подальшому важливими віхами були дослідження таких вітчизняних науковців, як Г.М.Висоцький, П.С.Погребняк, О.Л.Бельгард [6-8]. Створення у степу лісових насаджень розглядалося ними значною мірою з позицій лісомеліорації, тобто як спосіб протидії вітровій і водній ерозії, поліпшення режиму зволоження ґрунту, живлення підземних вод, степових річок і озер.

Результатами лісорозведення в українських степах стали численні лісосмуги та окремі лісові масиви. Проте шляхи його подальшого розвитку недостатньо певні. Створення нових полезахисних лісосмуг, як і догляд за існуючими, має перешкоди через особливості землекористування. Резерв для збільшення вкритих лісом площ науковці-лісівники зараз вбачають, зокрема, «… на землях, які не були зайняті лісами (деградованих, малопродуктивних та інших)» [5, с. 115-116].

Такий напрямок степового лісівництва має своїх опонентів, які звертають увагу, що при цьому будуть знищені місця існування степових видів рослинності і тваринного світу [9-12].

Вивчення стану існуючих штучних лісових масивів у степовій зоні України, вважаємо, допоможе у вирішенні питання щодо доцільності створення нових.


1.2 Фізико-географічні умови досліджуваної території

Природні умови, у яких існує Єлизаветівський ліс, зумовлені його розташуванням у південній частині України на Причорноморській низовині.

Це Причорноморський середньостеповий край, особливостями кліматичних умов якого є: сума активних температур 3200 – 3300 0С, річна сума опадів – 350 – 420 мм (на теплий період припадає 250 – 300 мм). Температурні умови характеризуються значними тепловими ресурсами, а умови зволоження – значним дефіцитом вологи. Досліджувана територія належить до Дніпровсько-Молочанської низовинної області. Рівнинність вододільних плато тут порушується подами [13, с. 372-379].

Згідно схеми ландшафтного районування це є середньостеповий ландшафт лесових низовин, слабо дренованих, з чорноземами південними малогумусними в поєднанні з лучно-чорноземними дерновими оглеєними ґрунтами, в минулому під типчаково-ковиловою рослинністю та глеєсолодями подів і подовими луками [13, с. 508].

Територія частини села Єлизаветівка і його околиці серед пласкої рівнинної поверхні є блюдцеподібне зниження – Єлизаветівський под (додаток Б). Загалом його площа становить 240 гектарів [14].

У разі потужних паводків подові зниження приймають значні обсяги поверхневого стоку. Так, за інформацією посадових осіб Веселівського міжрайонного управління водного господарства й за розповідями інших очевидців, на території Веселівського району навесні 1985 року стався найбільший, на їх пам’яті, паводок, яким були затоплені усі знижені території, зокрема й значна частина Єлизаветівського поду.

Наслідком спорадичного перезволоження подів поверхневими водами є процеси оглеєння, а також осолодіння ґрунтів. Відповідно, у подах сформувалися особливі ґрунти, зокрема, лучно-чорноземні глеюваті і глеєві, у різній мірі осолоділі, глеєсолоді [15, с. 240].

Територія поширення подової западини поблизу села Єлизаветівка простежується за ґрунтовою картою. Ліс охоплює, переважно, центральну частину поду (рис. 1.2).

Рис. 1.2 Положення заказника «Єлизаветівський ліс»* на карті ґрунтів** в околицях села Єлизаветівка

* Межі заказника місцевого значення «Єлизаветівський ліс» позначені лінією: –––

** Позначення ґрунтів на карті (за агровиробничими групами і механічним складом):

71А ІІ – чорноземи південні залишково-слабосолонцюваті легкоглинисті на лесах рівнин з частими западинами, 0 - 10;

71Л ІІ – чорноземи південні залишково-слабосолонцюваті слабодефльовані легкоглинисті на лесах рівнин з частими западинами, 0 - 10;

166А ІІ – лучно-чорноземні слабоосолоділі глеюваті легкоглинисті ґрунти на оглеєних лесовидних суглинках рівнин з западинами, 0 - 10;

166'Л ІІ – лучно-чорноземні середньоосолоділі глеєві легкоглинисті ґрунти на оглеєних лесовидних суглинках рівнин з западинами, 0 - 10;

166'е ІІ – лучно-чорноземні сильноосолоділі глеєві важкосуглинисті ґрунти на оглеєних лесовидних суглинках рівнин з западинами, 0 - 10;

171Л ІІ – глеєсолоді важкосуглинисті на оглеєних лесовидних суглинках рівнин з западинами, 0 - 10;

212' – переміщені ґрунти на лесових породах.

1.3 Створення Єлизаветівського лісу

Вважається, що у середньостеповій підзоні велику роль у формуванні оптимальних умов для існування лісу відіграють навіть незначні зниження, які сприяють додатковому зволоженню. Тому в плакорних умовах у зниженнях посаджений ліс зростає значно краще, ніж на рівнинних позиціях [8, с. 132, 149].

У свою чергу, ліс є регулятором водного режиму. На цій ролі лісо-чагарникової рослинності у степових западинах звертав увагу ще В.В.Докучаєв [16, с. 45]. Відомо, що у лісі триваліший період танення снігу, талі і дощові води акумулюються лісовою підстилкою та у кореневому шарі ґрунту.

При створенні Єлизаветівського лісу враховувався фактор глибини залягання ґрунтових вод. В Акті вибору земельної ділянки зазначається: «Через близькість залягання ґрунтових вод ділянка малоефективно використовувалася у сільськогосподарському виробництві; в окремі роки спостерігався вихід ґрунтових вод на денну поверхню. Тому посаджений ліс виконує роль «гніту», який знижує рівень ґрунтових вод на цій площі та навколо неї, у т.ч. в селі Єлизаветівка» (додаток В).

Початком створення масиву Єлизаветівського лісу є 1981-1982 роки. Ліс був закладений тодішнім радгоспом «Южный» і згодом переданий до складу Державного лісового фонду. У документах зазначається, що раніше ця територія використовувалася як пасовище.

У розрахунках часу створення лісових насаджень Єлизаветівського лісу виникає розбіжність в один рік між згаданим вище актом і матеріалами лісовпорядкування Веселівського лісництва. За даними лісництва більша частина лісу має вік 29-32 роки, що вказує на час здійснення насаджень – 1982-1985 р.р., але можна припустити, що насправді це 1981-1984 р.р. Дві невеликі ділянки лісу (їх загальна площа становить 1,3 га) у межах заказника мають більший вік – 45 років. Окремі насадження здійснювалися пізніше – у період з 1991 (1990) до 2008 року (табл. 1.1, рис. 1.3).

Таблиця 1.1

Вік насаджень за виділами у складі заказника «Єлизаветівський ліс»

(за матеріалами лісовпорядкування Веселівського лісництва)

виділу

Площа виділу, га

Елементи лісу

Вік*, років

1

1,0

гледичія звичайна

груша звичайна

31

20

2

4,8

тополя пірамідальна, тополя канадська

32

3

4,6

тополя канадська, тополя пірамідальна

32

4

4,6

в’яз гладкий, гледичія звичайна, акація біла

23

5

1,8

акація біла, в’яз дрібнолистий, груша звичайна, гледичія звичайна

31

6

2,7

сосна кримська

29

7

3,1

дуб звичайний, акація біла, тополя канадська, клен польовий

31

8

2,7

береза повисла

31

9

0,9

в’яз дрібнолистий

31

10

1,4

акація біла

9

11

1,0

Солонець


12

1,3

в’яз шорсткий

груша звичайна, акація біла

21

20

13

2,2

Солонець


14

0,7

в’яз дрібнолистий

45

15

4,3

в’яз гладкий, в’яз дрібнолистий, дуб звичайний, груша звичайна

31

16

1,6

в’яз гладкий, груша звичайна

31

17

0,6

в’яз дрібнолистий

45

18

3,5

в’яз дрібнолистий, клен гостролистий, акація біла, груша звичайна

23

19

5,6

в’яз шорсткий, дуб звичайний, клен гостролистий, береза повисла

31

20

1,0

в’яз дрібнолистий, дуб звичайний, груша звичайна

береза повисла

31

23

21

2,1

дуб звичайний, береза повисла, в’яз дрібнолистий, акація біла

30

22

0,9

в’яз дрібнолистий

ясен зелений, груша звичайна, дуб звичайний

акація біла

40

31

23

23

4,7

каркас західний

13

24

0,5

сосна кримська

32

25

1,0

Загиблі лісові культури, рік створення – 2008


26

0,6

акація біла, в’яз дрібнолистий

20

27

0,5

Біополяна


28

0,2

акація біла

10

* Станом на 2014 рік, пораховано нами від даних за 2009 рік.



Умовні позначення:

11 виділи, які не мають лісових насаджень

14 виділи з лісовими насадженнями віком 45 років

1 виділи з лісовими насадженнями віком 29-32 роки

4 виділи з лісовими насадженнями віком 20-23 роки

10 виділи з лісовими насадженнями віком 9-13 років


Рис. 1.3 План-схема поділу заказника «Єлизаветівський ліс» на виділи* за віком створення лісових насаджень

* Нумерація виділів відповідно до даних, зазначених у таблиці 1.1






Звісно, що тривале затоплення може мати наслідком загибель лісової рослинності. Проте молоді саджанці Єлизаветівського лісу вижили після надзвичайно потужного паводку 1985 року.

У жовтні 2014 року нами встановлено, що у найближчому до лісу колодязі у селі Єлизаветівка рівень ґрунтових вод становив 8 метрів від земної поверхні. Можемо припустити, що створений ліс відіграє певну роль у попередженні підтоплення поду.

Позитивне значення створеного лісового масиву також пов’язане з певними естетичними та оздоровчими його якостями.


1.4 Загрози лісові у степу

Проте, слід зважати, що лісова рослинність не є притаманною для середньостепової підзони. Природні ліси на цій території зустрічається лише невеликими острівцями у заплавах і на піщаних терасах річкових долин [8, с. 49-50]. У природному стані для подів характерна трав’яниста рослинність тонконогових, осокових, лисохвостових асоціацій [13, с. 378].

Стан досліджуваного нами лісового масиву ми будемо співставляти з дією чинників, які впливають на «обліснення степу» [8, с.57].

Спираючись на вчення про умови зростання лісу у степах, слід мати на увазі, що «загальна нестача вологи, як у ґрунті, так і в повітрі та похідна від неї більша або менша солонцюватість ґрунту, а також різкі добові коливання температури, будучи головними причинами безлісся степів, стають і суттєвими перешкодами при спробах їх обліснення» [6, с. 298].

Крім природних обмежень, загрозу для Єлизаветівського лісу може мати його розташування біля населеного пункту, навіть якщо це є невелике село. Ставлення людей до лісу є чинником, значущим стосовно досліджуваного нами об’єкту.




ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1




1. Результатами лісівництва на півдні України є численні лісосмуги та окремі лісові масиви. Продовження степового лісорозведення на землях, які не використовуються для рільництва, може призвести до знищення місць існування степових видів рослинності і тваринного світу. Вивчення стану існуючих штучних лісових масивів у степовій зоні має сприяти вирішенню питання щодо доцільності створення нових подібних насаджень.

2. Природні умови досліджуваної території зумовлені положенням у межах Причорноморського середньостепового краю. Серед пласкої рівнини Єлизаветівський ліс розташований у подовому зниженні, яке зазнає спорадичного перезволоження поверхневими водами.

3. Єлизаветівський лісовий масив створювався з метою регулювання водного режиму – для зниження рівня ґрунтових вод. Часом створення лісу є 1981-1984 роки.

4. Природним обмеженням зростання лісу в умовах досліджуваної території є посушливість клімату. Особливістю положення Єлизаветівського лісу є його розташування на околиці населеного пункту, що посилює значущість впливу антропогенних чинників.










РОЗДІЛ 2

СТАН І НАПРЯМ РОЗВИТКУ ЄЛИЗАВЕТІВСЬКОГО ЛІСУ




2.1 Склад лісового насадження

Заказник «Єлизаветівський ліс» має 28 виділів – ділянок, які різняться за віком створення лісових насаджень і за складом рослинності (додаток Г).

Ліс складається переважно з дерев листяних порід. Серед них найбільш широко представленими у багатьох виділах лісового масиву є різні види ільмових: в’яз гладкий, в’яз дрібнолистий, в’яз шорсткий. Значну площу (близько 10 га у двох сусідніх виділах) займає суцільний масив тополі пірамідальної і тополі канадської. Доволі помітною є наявність берези пониклої та акації білої (як окремо, так і у складі виділів змішаного складу), груші звичайної (у багатьох виділах змішаного складу). Не часто зустрічається гледичія звичайна, дуб звичайний, клен гостролистий. Найменше представленими є клен польовий і ясен зелений. При створенні лісових насаджень чагарниковий підлісок був сформований лише у кількох виділах. Хвойні представлені сосною кримською, яка росте у двох виділах.

Три виділи у межах заказника не мають лісових насаджень. Це такі, що вважаються лісонепридатними, солонці, а також неширока смуга «біополяни» на південній окраїні заказника.

За нашим спостереженням на місцевості зазначимо, що у різних частинах заказника замість розвинутого деревостану, який мав би бути відповідним вікові насаджень, у вигляді окремих пучків ростуть по декілька пагонів дерева однієї породи. На рівні поверхні ґрунту в місці відростання цих пагонів залишків головного стовбуру, зазвичай, немає (додаток Ґ).

Такий стан лісової рослинності або зумовлений гніздовим способом створення насаджень, або може бути пов’язаний з випасанням худоби [8, с. 228, 238].

2.2 Єлизаветівський ліс під впливом діяльності людини

Відзначаємо, що Єлизаветівський ліс є дуже доступним як для заїзду транспортом, так і для пішого відвідування. З боку села до нього підходять п’ять доріг, з яких одна – з твердим покриттям, а чотири – ґрунтові. Відстань від лісу до найближчих садиб становить 100-150 м.

Крім однієї дозволеної, дороги лісогосподарського призначення, серед лісу наїжджені моторним і гужовим транспортом й інші лісові дороги. Дві з таких несанкціонованих доріг пролягають просто по осі лісових виділів: на східній межі заказника і через західну його частину вздовж соснового виділу. Усі виявлені дороги у межах заказника й такі, що оточують його за периметром, ми нанесли на фотоплан місцевості (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Лісові дороги у межах та по периметру території заказника «Єлизаветівський ліс» на фотоплані місцевості

Наступне, що нами виявлено – значне пошкодження лісової рослинності заказника браконьєрським вирубуванням дерев. Повсюдно, крім ділянок наймолодших насаджень, зустрічаються різної давності, включно зі свіжими, сліди заготівлі деревини (додаток Д). На фотоплан-схему нами нанесено територію поширення вирубок (рис. 2.2).

Умовні позначення:

––– межі ділянок заказника, де відбуваються несанкціоноване вирубування

деревини

––– межі ділянок, які є найбільше постраждалими від несанкціонованого

вирубування деревини

Рис. 2.2 Поширення несанкціонованого вирубування деревини на території

Єлизаветівського лісу



Умовні позначення:

––– межі ділянок заказника, де є сліди низових лісових пожеж

Рис. 2.3 Поширення ділянок зі слідами пожеж у Єлизаветівському лісі


Найбільш постраждалими є найближчі до села ділянки, на яких знищуються і дерева з товстими стовбурами, і менші дерева, гілки. Численні сліди вирубок виявлено вздовж лісової дороги, яка простяглася по осі виділу сосни кримської. Ця дорога дає зручний доступ до тих ділянок всередині лісового масиву, які не дуже загущені паростю й підліском.

На ділянках хвойного лісу виявлено сліди колишніх низових пожеж (рис. 2.3, додаток Е). Дерева тут мають частково обгорілі нижні частини стовбурів. Крони дерев, які найбільше постраждали від вогню, виглядають не здоровими, значна частина гілок на них мають усохлу хвою. У місцях зі слідами пожежі зустрічаються й залишки стовбурів, які лежать на землі. Ми припускаємо, що ці дерева сосни загинули внаслідок ураження вогнем. Серед ділянки соснового лісу знаходиться кострище, яке безперечно доводить, що пожежі тут виникають саме через людей. Очевидно, що для насаджень хвойних дерев заказника пожежі становлять найбільшу небезпеку.


Умовні позначення:

––– межі ділянок заказника, де здійснюється випасання та прогін великої

рогатої худоби

––– межі ділянок, які зазнають найбільшого впливу від випасання та

прогону великої рогатої худоби

Рис. 2.4 Поширення впливу випасання та прогону великої рогатої худоби на території Єлизаветівського лісу

На території заказника відбувається випасання домашньої худоби. Межі ділянок, де здійснюється випасання, можна оцінити за слідами від копит та поширенням гною. Це виявлено у східній, а також найбільш постраждалій від випасу південній окраїні заказника. Під час перебування на досліджуваній території ми спостерігали у полуденний час прогін невеликої групи корів з поля до села однією з лісових доріг (додаток Є). Ділянки, на яких здійснюється випасання великої рогатої худоби, нами нанесено на відповідний фотоплан-схему (рис. 2.4). Слідів випасання у заказнику кіз чи овець ми не побачили.

У матеріалах лісовпорядкування Веселівського лісництва зазначається, що пошкодження худобою є прямою причиною загибелі лісових культур на одній з ділянок (виділ № 25) у південній частині заказника (див. рис. 1.3, додаток Г).


2.3 Всихання лісової рослинності

У заказнику є ділянки лісу, на яких відбувається всихання деревостану (рис. 2.5, додаток Ж). У стані всихання перебуває значна частина дерев тополі, зокрема, у двох виділах на півночі заказника. Передусім це стосується дерев тополі пірамідальної. Зазнали значного всихання також насадження лісових культур 2001-2005 років: ділянка акації білої та ділянка каркасу західного.

У матеріалах лісовпорядкування Веселівського лісництва відзначається всихання дерев у двох виділах – № 2 (тополі) і № 10 (акація біла) – у 2008 році (див. рис. 1.3, додаток Г). Припускаємо, що насправді це є рік проведення обстеження стану лісу, а ознаки всихання могли бути і раніше.

Умови сильної посухи спостерігалися, фактично, два роки поспіль, і негативно позначились на стані лісової рослинності заказника.

Аналіз метеорологічних умов попередніх років вказує на те, що сильною й тривалою, яку не спостерігали за останні шість десятиліть, була в Україні посуха 2007 року. На півдні Запорізької області критично низькі показники гідротермічного коефіцієнта, що оцінюються як різка нестача опадів, сильна посуха, були також і в літній період наступного року [17].


Умовні позначення:

––– межі ділянок заказника, де відбувається всихання лісових порід

Рис. 2.5 Поширення ділянок всихання лісових порід у Єлизаветівському лісі


Напевне, всихання дорослих дерев тополі відбувається переважно внаслідок природних чинників.

У випадку всихання молодих насаджень додатковим негативним чинником може бути їх ослаблений стан внаслідок витоптування й пошкодження домашньою худобою, яка випасається на території заказника.

Для лісів наслідки випасання худоби особливо шкідливі при дефіциті вологи за умов посушливого клімату. Адже при випасанні відбувається задерніння і ущільнення ґрунту (це стосується дрібноглинистих, глинистих і суглинистих ґрунтів), різко зменшується його водопроникність і аерація [7, с. 95-96].

Ми порівняли дані матеріалів лісовпорядкування щодо двох ділянок у південній частині заказника, які зазнають найбільшого впливу від випасання худоби. Причинами загибелі лісових культур на цих ділянках зазначаються: у виділі № 25 – пошкодження домашніми тваринами, а у виділі № 23 (каркас західний) – всихання (див. рис. 1.3, додаток Г). Вважаємо, що на цих ділянках, а також на ділянці акації білої (виділ № 10) загибель молодих насаджень відбувається через дію обох чинників: посух і випасання худоби.


2.4 Задерніння ґрунтового покриву

Маємо звернути увагу також на вплив такого чинника існування лісу, як конкуренція з травостоєм. Відзначаємо, що за винятком небагатьох ділянок, де ліс має густий підлісок, майже вся площа заказника задернована покривом злакових трав.

Доведено, що остепнені лісові угруповання є ареною найжорсткішої боротьби яскраво вираженого антагоністичного характеру, передусім, суперництва за вологу. А розріджені і слабкі лісові насадження не можуть протистояти вторгненню, що врешті призводить до відмирання лісового насадження [8, с. 230, 243].

Зазначені особливості цілком стосуються і Єлизаветівського лісу. Напевно, процеси розповсюдження дернових злаків, пасовищного навантаження і всихання лісових культур заказника є тісно взаємопов’язаними. Припускаємо, що вони взаємно підсилюють один одного у їх впливові на лісову рослинність.

У степовому лісівництві, особливо що стосується масивних лісонасаджень, надається важливе значення створенню чагарникового підліску, який має перешкоджати вторгненню дерноутворюючих трав [8, с. 240].

Задерніння лісу, очевидно, пов’язане з прорахунками при створенні насаджень, адже Єлизаветівський ліс на більшій частині своєї площі не мав сформованого чагарникового ярусу.

Чинником, який дуже прискорює задерніння, є виникнення у лісі численних прогалин деревостану внаслідок браконьєрських вирубок.


2.5 Напрям трансформації Єлизаветівського лісу

Відомо, що динаміка штучного лісу у степу може піти двома шляхами: скамнифікація (зацілинення) і натуралізація ксилофорних (деревинно-чагарникових) заростей. В сухих або солонцюватих умовах, при невдалому підборі порід та великій засміченості ґрунту травостоєм відбувається розвиток за першим шляхом. Другий шлях можливий лише у більш оптимальних для лісу умовах при вдалому підборі порід, наявності тіньової конструкції насаджень і коли ґрунт залишається не задернованим [8, с. 305].

Очевидно, що динаміка Єлизаветівського лісу відбувається саме у напрямку поступового відновлення трав’янистої рослинності.

У зв’язку з цим вкажемо на знахідки весняних первоцвітів Veronica verna (вероніка весняна) [18] і Gagea pusilla (зірочки низенькі) [19] на околиці досліджуваного лісового масиву (додаток З, додаток І). Весняні первоцвіти виявлені нами у найвіддаленішій від села західній околиці Єлизаветівського лісу.

Стосовно саме лісової рослинності заказника констатуємо значне погіршення її стану, який можна означити як дигресія [20, с. 115]. Нею охоплено, фактично, всю територію заказника.

Разом з природними чинниками, які перешкоджають задовільному розвитку лісу, суттєві негативні наслідки має людська діяльність. Особливої шкоди стану лісової рослинності завдається хижацьким вирубуванням деревини, а насадженням сосни – пожежами. Значна територія заказника перебуває у стані пасовищної дигресії.

Пропонуємо для подальшого розгляду наше бачення стосовно перспектив заказника «Єлизаветівський ліс».

Деревна рослинність на цій території поступатиметься деревостану порослевого вигляду, чагарникам і травостою. Враховуючи природні обмеження для лісорозведення і незадовільне ставлення мешканців села до існуючого лісу, не слід здійснювати тут нові насадження.

Згодом може постати питання про невідповідність стану «Єлизаветівського лісу» статусові лісового заказника. Проте позбавлення даної території статусу об’єкта природно-заповідного фонду було б небажаним. Деревостан порослевого вигляду і чагарникова рослинність також є важливою ланкою природного комплексу. Вважаємо вірогідним (для підтвердження необхідно здійснювати відповідні дослідження) існування в межах заказника таких видів фауни, зокрема комах і птахів, які потребують охорони.

Особливий інтерес мають зміни, які відбуваються у напрямку відновлення степової рослинності у своєрідних умовах подової западини. Для забезпечення природного ходу цих процесів є бажаним обмежити вплив діяльності людини на території заказника.



















ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2




1. Єлизаветівський ліс складається переважно з дерев листяних порід. Хвойні представлені двома невеликими ділянками сосни кримської. Чагарниковий підлісок наявний лише у кількох виділах. У лісі широко поширений деревостан порослевого вигляду.

2. Заказник зазнає негативного впливу антропогенних чинників. Повсюдно, але найбільше – на ближчих до села ділянках, лісова рослинність знищується несанкціонованим вирубуванням деревини. Для насаджень хвойних дерев найбільшу небезпеку становлять спричинені людьми пожежі. На території заказника відбувається випасання домашньої худоби.

3. На значній площі відбувається всихання лісових культур, головними причинами якого є вплив посух і випасання худоби. Всихання дорослих дерев тополі відбувається переважно внаслідок природних чинників. У випадку всихання молодих насаджень додатковим негативним чинником може бути їх ослаблений стан внаслідок витоптування й пошкодження домашньою худобою.

4. Майже вся площа заказника задернована покривом злакових трав. Задерніння лісу, очевидно, пов’язане з не сформованістю чагарникового ярусу при створенні насаджень. Чинником, який прискорює задерніння, є виникнення численних прогалин деревостану внаслідок вирубування лісу. Тісно взаємопов’язаними є процеси розповсюдження дернових злаків, пасовищного навантаження і всихання лісових культур заказника.

5. На території заказника відбувається значне погіршення, дигресія, стану лісової рослинності. Разом з природними чинниками, які перешкоджають задовільному розвитку лісу, вона спричинена людською діяльністю. Динаміка Єлизаветівського лісу відбувається у напрямку поступового відновлення трав’янистої рослинності.

ВИСНОВКИ




1. Тривалий час в Україні здійснюється і передбачається надалі насадження штучних лісових масивів у степовій зоні. Створення штучних лісів відбувається, зокрема, за рахунок степових ділянок. Проте, перешкодами становленню стійких лісових ландшафтних комплексів є посушливість клімату, пов’язана з цим солонцюватість ґрунтів, а також негативний антропогенний вплив.

2. Єлизаветівський ліс створений в подовому зниженні на плакорі у середньостеповій підзоні. Умови зволоження поду є сприятливим чинником для зростання штучного лісу.

3. Передумови, які могли сприяти сталому розвитку лісу, не сповна використані через прорахунки при створенні насаджень (не сформованість чагарникового ярусу) та негативну дію антропогенних чинників (вирубування деревини, пожежі, випасання худоби). Всихання лісових культур, яке відбувається на значній площі заказника, зумовлене впливом посух і випасанням худоби.

4. На території заказника відбувається значне погіршення, дигресія, стану лісової рослинності. Загалом динаміка Єлизаветівського лісу відбувається у напрямку поступового відновлення трав’янистої рослинності (скамнифікації, зацілинення).

5. Враховуючи природні обмеження для лісорозведення і незадовільне ставлення мешканців села до існуючого лісу, у Єлизаветівському поді не слід здійснювати нові насадження лісових культур. Особливий інтерес мають зміни, які відбуваються у напрямку відновлення степової рослинності у своєрідних умовах подової западини. Для забезпечення природного ходу цих процесів необхідно обмежити вплив діяльності людини на території даного заказника.

6. Для здійснення аналізу впливу чинників, які мають просторовий характер поширення, зручним для використання є прийом створення узагальнюючих картографічних матеріалів – фотопланів-схем на основі космічних фотознімків місцевості. На прикладі нашої роботи пропонуємо такий прийом до застосування у географічних, ландшафтних, геоботанічних та інших дослідженнях.

























СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ




1. Загальні відомості про район [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ves-vlada.zp.ua/zagalnividomostirajon.html

2. Топографическая карта Запорожской области [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ua-maps.com/?p=652

3. Географический энциклопедический словарь. Понятия и термины/ Гл. ред. А.Ф. Трёшников; Ред. кол.: Э.Б. Алаев, П.М. Алампиев, А.Г. Воронов и др.– М.: Сов. энциклопедия, 1988.– 432 с. с илл.

4. Грабак Н.Х. Курс лекцій з дисципліни «Степове лісівництво»: Навчальний посібник.– Миколаїв: вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009.– 200 с.

5. Пилипенко О.І., Юхновський В.Ю. Лісомеліоративна значущість експедиції професора В.В.Докучаєва / Наукові праці Лісівничої академії наук України: збірник наукових праць.– Львів: РВВ НЛТУ України.– 2013.– Вип. 11., с. 113-118

6. Высоцкий Г.Н. Избранные труды.– М.: Сельхозгиз, 1960.– 435 с. с илл.

7. Погребняк П.С. Общее лесоводство.– М.: Колос, 1968. 440 с.

8. Бельгард А.Л. Степное лесоведение.– М.: Лесная промышленность, 1971.– 336 с.

9. Бурковський О.П., Василюк О.В., Єна А.В. та ін. Останні степи України: бути чи не бути? Просвітницьке науково-популярне видання.– К.: ГК «Збережемо українські степи!», ВЕЛ, НЕЦУ, 2013.– 40 с.

10. Василюк О.В., Івко С.О. Лісорозведення у степовій зоні України у контексті глобальних процесів збереження біологічного різноманіття // Лісівнича наука: витоки, сучасність, перспективи (матеріали наукової конференції, присвяченої 80-річчю від дня заснування УкрАДІЛГА (12-14 жовтня 2010 р., м.Харків).– Харків: УкрНДІЛГА, 2010., с. 93-94

11. Дем’янов В. Степове лісівництво: зло чи благо? (спроба оцінки впливу на степову екосистему) Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.lesovod.org.ua/node/13292

12. Попков М., Кожушко Е., Савущик Н. Лесоразведение в Украине: факты и иллюзии [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.lesovod.org.ua/node/3324

13. Маринич О.М., Шищенко П.Т. Фізична географія України: Підручник.– К.: Знання, 2005.– 511 с.

14. Карта меліоративного фонду Запорізької області [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.zovh.zp.ua/img/mel_fond_2010.jpg

15. Почвы Украины и повышение их плодородия. Т.1. Экология, режимы и процессы, классификация и генетико-производственные аспекты/ Под ред. Н.И. Полупана.– К.: Урожай, 1988.– 296 с.

16. Докучаев В.В. Наши степи прежде и теперь.– М.: Сельхозгиз, 1953.– 152 с.

17. Лялько В.І., Єлістратова Л.О., Апостолов О.А. Дослідження проблем посушливості на території України з використанням наземної та супутникової інформації / Український журнал дистанційного зондування Землі.– № 2 (2014), с. 18-28

18. Veronica verna L. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.plantarium.ru/page/view/item/40325.html

19. Gagea pusilla (F.W.Schmidt) Schult. & Schult. f. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.plantarium.ru/page/view/item/16747.html

20. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник.– М.: Мысль, 1990.– 637, [2] с.; ил., табл., карт., схем., граф.


ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

http://maps.google.com.ua

ДОДАТКИ


Додаток А

Розташування заказника місцевого значення «Єлизаветівський ліс»

(зображення місцевості: космічні знімки з Інтернет-сервісу «Карти Google»)




Додаток Б

Єлизаветівський под* на карті меліоративного фонду Запорізької області

* Єлизаветівський под позначений значком:












Додаток В

Копія акту про вибір земельної ділянки, яка передається для ведення лісового господарства

Додаток Г

Характеристика виділів у складі лісового заказника «Єлизаветівський ліс»

(за матеріалами лісовпорядкування Веселівського лісництва Державного підприємства «Кам’янсько-Дніпровське лісове господарство»)


виділу

Площа виділу, га

Характеристика деревостанів* і підліску, не вкритих лісовою рослинністю земель, додаткові відомості

Елементи лісу

Вік**, років

1

2

3

4

5

1

1,0

7ГЛЗ 3ГШЗ

Повнота насадження нерівномірна.

ГЛЗ – гледичія звичайна

ГШЗ – груша звичайна

31

20

2

4,8

7ТП 3ТК

Висихання 2008 року. Насадження суховерхе.

ТП – тополя пірамідальна

ТК – тополя канадська

32

32

3

4,6

6ТК 4ТП

ТК – тополя канадська

ТП – тополя пірамідальна

32

32

4

4,6

6ВГЛ 2ГЛЗ 2АКБ

ВГЛ – в’яз гладкий

ГЛЗ – гледичія звичайна

АКБ – акація біла

23

23

23

5

1,8

6АКБ 2ВЗД 1ГШЗ 1ГЛЗ

АКБ – акація біла

ВЗД – в’яз дрібнолистий

ГШЗ – груша звичайна

ГЛЗ – гледичія звичайна

31

31

31

31

6

2,7

10СКР

Пошкодження низовою пожежею 2006 року, 40 %, середня ступінь.

СКР – сосна кримська

29

7

3,1

6ДЗ 2АКБ 3ТК 1КЛП

Підлісок: ліщина звичайна, бирючина звичайна.

ДЗ – дуб звичайний

АКБ – акація біла

ТК – тополя канадська

КЛП – клен польовий

31

31

31

31

8

2,7

10БП

Підлісок: бирючина звичайна, жимолость татарська.

БП – береза повисла

31

9

0,9

10ВЗД

ВЗД –­ в’яз дрібнолистий

31


* За прийнятими правилами складання формули деревостану.

** Станом на 2014 рік, пораховано нами від даних за 2009 рік.


Продовж. додатка Г

1

2

3

4

5

10

1,4

10АКБ

Висихання 2008 року, 60 %.

АКБ – акація біла

9

11

1,0

Солонець.

Площа лісонепридатна.



12

1,3

6ВЗШ 2ГШЗ 2АКБ

ВЗШ – в’яз шорсткий

ГШЗ – груша звичайна

АКБ – акація біла

21

20

20

13

2,2

Солонець.

Площа лісонепридатна.



14

0,7

10ВЗД

ВЗД –­ в’яз дрібнолистий

45

15

4,3

6ВГЛ 2ВЗД 1ДЗ 1ГШЗ

ВГЛ – в’яз гладкий

ВЗД –­ в’яз дрібнолистий

ДЗ – дуб звичайний

ГШЗ – груша звичайна

31

31

31

31

16

1,6

6ВГЛ 4ГШЗ

ВГЛ – в’яз гладкий

ГШЗ – груша звичайна

31

31

17

0,6

10ВЗД

ВЗД –­ в’яз дрібнолистий

45

18

3,5

6ВЗД 2КЛГ 1АКБ 1ГШЗ

ВЗД –­ в’яз дрібнолистий

КЛГ – клен гостролистий

АКБ – акація біла

ГШЗ – груша звичайна

23

23

23

23

19

5,6

6ВЗШ 2ДЗ 1КЛГ 1БП

ВЗШ – в’яз шорсткий

ДЗ – дуб звичайний

КЛГ – клен гостролистий

БП – береза повисла

31

31

31

31

20

1,0

5ВЗД 2ДЗ 2ГШЗ 1БП

Підлісок: аморфа кущова, маслинка вузьколиста.

ВЗД – в’яз дрібнолистий

ДЗ – дуб звичайний

ГШЗ – груша звичайна

БП – береза повисла

31
31

31

23

21

2,1

4ДЗ 2БП 2ВЗД 2АКБ

ДЗ – дуб звичайний

БП – береза повисла

ВЗД – в’яз дрібнолистий

АКБ – акація біла

30

30

30

30

22

0,9

3ВЗД 2ЯЗЛ 2ГШЗ 2АКБ 1ДЗ

ВЗД – в’яз дрібнолистий

ЯЗЛ – ясен зелений

ГШЗ – груша звичайна

ДЗ – дуб звичайний

АКБ – акація біла

40

31

31

31

23



Продовж. додатка Г

1

2

3

4

5

23

4,7

10КСЗ

Загиблі лісові культури, рік створення – 2005, причина загибелі – висихання.

КСЗ – каркас західний

13

24

0,5

10СКР

СКР – сосна кримська

32

25

1,0

Галявина.

Загиблі лісові культури, рік створення – 2008, причина загибелі – пошкодження домашніми тваринами.



26

0,6

10АКБ + ВЗД

АКБ – акація біла

ВЗД – в’яз дрібнолистий

20

20

27

0,5

Біополяна.



28

0,2

10АКБ

Підлісок: жимолость татарська.

АКБ – акація біла

10

29

0,2

Ґрунтова дорога.

Ширина 5 м,

протяжність – 0,4 км. Лісогосподарського призначення.















Додаток Ґ

Деревостан порослевого вигляду у Єлизаветівському лісі




Додаток Д

Сліди несанкціонованого вирубування деревини у Єлизаветівському лісі




Додаток Е

Наслідки пожеж на ділянках сосни кримської у Єлизаветівському лісі



Додаток Є

Ділянки заказника, на яких здійснюється випасання і прогін худоби




Додаток Ж

Ділянки лісових культур на території заказника, які зазнають всихання



Додаток З

Весняний первоцвіт Veronica verna (вероніка весняна).

Місце знахідки: західна околиця заказника «Єлизеветівський ліс»

Дата знахідки: 25.03.2014 р.

Автор фото: М.Нестеренко

















Додаток І

Весняний первоцвіт Gagea pusilla (зірочки низенькі).

Місце знахідки: західна околиця заказника «Єлизеветівський ліс»

Дата знахідки: 25.03.2014 р.

Автор фото: М.Нестеренко





© Copyright 2012-2019, Все права защищены.