s
Sesiya.ru

ВИСВІТЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Информация о работе

Тема
ВИСВІТЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Тип Курсовая работа
Предмет Журналистика
Количество страниц 38
Язык работы українська мова (Украинский)
Дата загрузки 2014-11-25 14:52:20
Размер файла 150.61 кб
Количество скачиваний 20
Скидка 15%

Поможем подготовить работу любой сложности

Заполнение заявки не обязывает Вас к заказу


Скачать файл с работой

Помогла работа? Поделись ссылкой

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ



Кафедра журналістики та філології








ДОБІРКА ЖУРНАЛІСТСЬКИХ МАТЕРІАЛІВ:
ВИСВІТЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ В ЗАСОБАХ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ







Курсова робота
з дисципліни«Проблематика ЗМІ»


Виконав:
студент групи ЖТз-01с



Перевірила:

к.філол. н., доцент




Суми 2014



ЗМІСТ
І. Пояснювальна записка……………………………………………………………….3
Вступ…………………………………………………………………………………….3
1. Теоретичні засади………………………………………………………………..6
1.1. Методологія наукової діяльності…………………………………………………………….........6
1.2. Історія та досвід вітчизняних та іноземних мас-медіа у висвітленні екологічної проблематики……………………….……………………..11
1.3. Аналіз екологічних публікацій в газеті «Україна молода»…………...20
2. Специфікація…………………………… …………………………………….. 26
2.1 Структура………………………………………………………………..26
2.2 Технічна характеристика обсягу…………………………………….....26
2.3 Зображення……………………………………………………………...27
2.4 Авторська ідея…………………………………………………………..27
3. Список використаних джерел…………………………………………………28
ІІ. Інформаційний продукт……………………………………………………………31 Висновки…………………………………………………………………………….....37












І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

ВСТУП
Екологічна журналістика – це особливе явище в ЗМІ, напрямок журналістики, присвячений висвітленню життєвоважливих питань глобального і локального рівня, що пов’язанні зі станом навколишнього природного середовища, впливом на це середовище людини, перспективами вирішення найгостріших екологічних проблем і подальшим гармонійним співіснуванням системи «людина-природа».
Актуальність роботи.Екологічна журналістика є відгалуженням журналістики як фаху, теоретичний фундамент якої створювали відомі вітчизняні науковці (Д. Прилюк, А. Москаленко). Сучасні українські журналістикознавці (В. Різун, В. Іванов) успішно продовжують розвивати напрямок масовоінформаційної діяльності. [12].
Мета роботи – визначити проблематику, досвід,прийоми висвітлення екологічної тематики на сторінках газети «Україна молода» (за 2010 рік), а також окреслити шляхи підвищення якості та ефективності цього напряму журналістської діяльності.
Завдання роботи:
1. Розглянути теоретико-історичні передумови висвітлення екологічної проблеми в газеті «Україна молода» (за 2010 рік).
2. Проаналізувати публікації з проблематики довкілля.
3. Дослідити проблематику та досвід екологічних питань на основі проаналізованих публікацій.
Об’єкт дослідження – публікації на екологічну проблематику в газеті «Україна молода» (за 2010 рік).
Предмет дослідження – проблематикависвітленняекологічноїтематикивгазеті «Україна молода» (за 2010 рік).
Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів (теоретико-методологічного та практичної частини), висновку та додатків.
Хоча термін «екологічна журналістика» виник не так давно, але матеріали екологічної тематики почали активно заповнювати інформаційний простор на телебаченні, радіо, шпальтах друкованих видань, сторінках глобальної мережі Інтернет. І це не дивно, адже такі питання є дуже актуальними в усьому світі і, зокрема, в Україні, яка зазнала значних негативних впливів на природу, внаслідок надто інтенсивного розвитку промисловості і видобутку корисних копалин в умовах застарілих технологій, непродуманих управлінських рішень в лісовому та сільскому господарствах, техногенної катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Українське суспільство тільки-но починає замислюватись над проблемами охорони природи, самодостатньою цінністю її краси, чистоти і багатоманіття. В нашій країні потребують висвітлення такі важливі питання, як забруднення навколишнього середовища, енергетична стратегія розвитку держави, збереження рідкісних видів флори і фауни, проблема вирубки лісів і заліснення останніх степових ділянок, розвиток зеленого туризму, вивчення сумних прикладів нищення довкілля у минулому і позитивного досвіду охорони природи в сучасному розвиненому світі. Цілком очевидно, що на переосмислення людиною ставлення до довкілля насамперед впливають засоби масової інформації, які можуть ефективно формувати екологічне мислення своєї аудиторії, формувати її світогляд.
Доволі велику роль у висвітленні екологічних проблем починає відігравати громадська журналістика. Серед нещодавніх успішних ініціатив ЗМІ варто згадати "Українські екологічні новини" від Руху Дружин охорони природи - інформаційні відео-ролики на сайті Youtube, ряд журналістських розслідувань: Що таке буферні парки?, Жуків острів. Розслідування "Екологічних новин"), проект екологічних журналістських розслідувань «Зелена варта» на телеканалі «Тоніс», створення окремої рубрики «Природа» на сайті інтернет-видання «ХайВей», виникнення насичених інформацією сайтів екологічної тематики та цілого напрямку зеленого блогінгу ("Час зважати. Блог про охорону довкілля", "зелені" блоги на сайті "Природа України"), що дозволяє усім небайдужим активно реагувати на актуальні події в сфері природоохорони.
До того ж, багатьом простим людям зараз доводиться безпосередньо стикатися з практичною природоохороною – збереженням парків і скверів біля своїх домівок, протистоянням забудові у безпосередній близькості до житлових масивів промислових об’єктів, з попередженням інших порушень своїх екологічних прав та природоохоронного законодавства.
У цій боротьбі за свої права та права природи роль екологічного журналіста важко переоцінити. Широке висвітлення цих та інших гострих проблем дозволяє попередити негативні наслідки, забезпечує наявність громадського контролю і прозорості прийняття управлінських рішень. Так, найбільш яскравим прикладом останнього року, завдяки небайдужості журналістів, є збереження від майже повного знищення заказника «Жуків острів». А скільки природних обєктів ще чекають порятунку?
Ще одним важливим аспектом в екологічній журналістиці є довгостроковий характер багатьох екологічних проблем. Для розуміння і вирішення екологічних проблем потрібні систематичні наукові дослідження, додаткові кошти з бюджету. Це не завжди в інтересах влади, яка приходить лише на 4-5 років. На жаль, цього року перед українцями знову постало екологічне лихо - паводок в західному регіоні країні, зокрема в Карпатах, проблема, яка вимагає грунтовного підходу і якісного довгострокового вирішення. Відслідковування ситуації, аналітичні висновки, контроль над впровадженням в життя передвиборчих обіцянок політиків – ось ще одна важлива функція екологічного журналіста сьогодні [19]
1. Теоретичні засади
1.1 Методологія наукової діяльності
Методологія наукової діяльності – сукупність методів дослідження, що застосовується в науці відповідно до специфіки об*єкта її пізнання. Метод – спосіб пізнання явищ, прийом або система прийомів, що застосовуються в якій-небудь галузі діяльності. Існують такі методи наукових досліджень: описовий, метод аналізу документальної інформації, спостереження та опитування [17, 11].Проаналізовані публікації дають підстави твердити, що екологічна криза вписується в загальну тенденцію духовної спустошеності, морального нігілізму, недієздатності демократичних інституцій, зниження рівня інтелекту, руйнування сім’ї та інші небезпечні явища, серед яких і деантропологізація (обездуховлення людини на тлі деградації довкілля). А втрата духовного компаса (тобто культури сприйняття світу), нав’язування постулатів предметної свідомості, плаского позитивізму, неминуче призводять до самодеструкції і журналістики, яка вимушена діяти переважно постфактум (оскільки залежна від комерціалізації та монополізації). Найголовніші дискурсивні елементи, які моделюють світоглядну матрицю, або переінакшені, або спрофановані, або звульгаризовані. Вони розмивають стрижень розуміння суті процесів і явищ, тенденцій розвитку світу. Як і на Заході, так і посткомуністичному просторі медійна сфера ще не зуміла виховати в кожної людини органічну потребу відчувати себе часткою природи. Враховано й негативний закордонний досвід (суто інформаційне зазначення проблеми, брак філософських розмислень, пошуку істини) [4].
На думку українського дослідника В.С.Скляра , до екополітичних стратегій належать:
• – технократична (вирішення екологічних проблем на основі розвитку науки і технологій),
• – утилітаристська (принцип "ліквідації наслідків"),
• – ліберальна (ринкові відношення, але "природний" регулятор взаємодії суспільства й природи),
• – плановоцентралізована тощо.
Як зазначено, наприклад, у законодавчих актах Європейської Спільноти: "Екологічна політика Спільноти має на меті:
• підтримувати довкілля, зберігати його та поліпшувати його якість;
• сприяти захисту людського здоровя;
• гарантувати обачне та раціональне використання природних ресурсів" [9].
"Екологія – система знань про взаємовідносини організмів рослинного і тваринного світу й середовища їх існування." Одне з найкоротших визначень екології дає американський учений Одум, який називає її біологією навколишнього середовища. Сьогодні екологія вивчає також взаємодію людини та біосфери, суспільного виробництва з довкіллям тощо[16].
Відомий еколог із Санкт-Петербурга, професор Новіков, маючи ще й гарне почуття гумору, зібрав деякі вирази, котрі з"явилися в пресі в 1970-ті роки: "екологічна жилетка", "екологічний велосипед" і навіть "екологічна порнографія".
На думку низки російських дослідників (А.Кочиннева, О.Берлова, В.Колесникова), функціями журналіста, що займається висвітленням проблем довкілля, є такі:
• інформаційна: надання аудиторії даних про стан навколишнього середовища, інформування про існуючий чи потенційний ризик для здоров"я людини й екосистем;
• просвітницька: ознайомлення читачів з основними законами екосистем, із небезпекою і негативними наслідками антропогенного впливу на довкілля; встановлення взаємозв"язків між окремими явищами, що спричиняють зміну клімату чи виникнення іншого ризику для здоров"я людей;
• організаційна: "стимулювання" населення до прийняття тих чи інших рішень, до конкретних дій;
• контролююча: інформуючи про діяльність влади, підприємств, котрі забруднюють навколишнє середовище, журналіст допомагає громадянам реалізувати право на інформацію про стан довкілля і захищати право на існування в безпечному світі.
Поки журналісти винаходили черговий, на цей раз "екологічний велосипед", стан природи погіршувався. До вирішення цих проблем долучалося все більше фахівців із різних галузей, що призвело до ще більшої плутанини. Термін "екологія" набував популярності. Авторитетні науковці сприяли його популяризації й винайшли вже навіть "екологію душі".
На думку філософів Ф.М.Канака та Т.В.Гардашука, екологічні питання при першому наближенні видаються простими й однозначними.
Український філософ, дослідник екологічної політики М.І.Хилько вважає, що в сучасних умовах форми охорони природи набувають більш універсального характеру. На порядку денному постала велика кількість проблем, пов"язаних із виробленням специфічних засобів захисту людини від шкідливого впливу нею ж створеного штучного оточення, тобто по суті – нового середовища її проживання. Саме на цьому етапі все частіше замість терміну "охорона природи" використовується новий – "захист навколишнього середовища". Це, на думку деяких дослідників, є новою формою охорони природи. Протиставлення поглядів щодо використання понять "охорона природи" й "охорона навколишнього середовища" останніми роками не підтримується, оскільки, як вважає В.Соколов, "в основі обидва поняття відбивають єдиний процес – здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження тієї самої природи, поза якою людина просто немислима... і на сучасному етапі розвитку суспільства "природа" і "навколишнє середовище" дуже близькі за змістом, і в найближчій перспективі вони виявляються еквівалентними".
Якщо розмірковувати не про семантичний обсяг названих понять, а про суть тенденції розвитку, то з таким твердженням можна погодитись, оскільки воно відображає динаміку розширення змісту виразу "охорона природи".
Філософія буття
Стара Нова

Довкілля, природні ресурси безмежні, тому вичерпавши потрібне в одному місці, можна пересуватися в інше й продовжувати споживати стільки, скільки хочеш (або можеш). Визнання незаперечного факту обмеженості природних ресурсів. Рециклічність, оптимальність і найширше використання відновних ресурсів допоможе запобігти їх виснаженню.
Життя людей можна зробити кращим завдяки постійному нарощуванню наших матеріальних достатків і прибутків. Життєва цінність – це не проста сума наших загальних банківських рахунків.
Вартість будь-якого проекту визначалася сумарною властивістю матеріалів, необхідної енергії, праці, тобто на першому плані була економічна доцільність, вигода. Вартість проекту – це не просто сума вартості енергії, праці й сировини, це, у першу чергу, екологічні збитки, вартість погіршення людського здоровя та стану екосистем.
Природа має бути переможена. Ми повинні знати, розуміти природні процеси й співпрацювати з Природою, ураховуючи її закони.
Нові технології допоможуть вирішити всі наші проблеми. Тільки розумне поєднання нових технологій із зусиллями кожного члена суспільства у вирішенні природоохоронних заходів допоможе вийти з глобальної екологічної кризи.
Людина стала над природою, відокремилась від неї і повинна керувати природними процесами. Ми – невідємна частка природи, Всесвіту й мусимо керуватися законами Природи, поважати всі елементи довкілля. Усі інші живі істоти – такі самі рівноправні члени біосфери, як і ми.
Відходи є неприємним, але неминучим продуктом людської діяльності. Відходів не має бути взагалі. Як і в Природі, де відходи одних організмів є ресурсами інших, так і в людській діяльності вони повинні органічно вписуватися в природний кругообіг речовин.

Науковці хоча й погоджуються з тим, що поняття "природа" та "навколишнє середовище" дуже подібні, зауважують: поняття "природа" значно ширше. Автор одного з екологічних посібників В.С.Джигирей зауважує: "Навколишнім середовищем називають ту частину земної природи, з якою людське суспільство безпосередньо взаємодіє у своєму житті й виробничій діяльності".
Варто звернути увагу й на значення слів "оточуюче" та "навколишнє". Словосполучення "оточуюче середовище" сприймається як стилістично невправне. У матеріалах екологічної спрямованості йдеться саме про "навколишнє середовище".
Визначившись з цими термінами, звернемо увагу на те, яким чином журналісти оцінюють уже сам стан навколишнього середовища. Розглянемо різницю між кризою, катастрофою та аварією.
Екологічна криза – критичний стан довкілля, що загрожує існуванню людини. Формується як результат хижацького використання основних природних ресурсів та інтенсивного забруднення навколишнього середовища. Є одним із проявів загальної кризи [2].
Екологічна катастрофа – вкрай незадовільна зміна умов природного середовища на великій території, що виникає в результаті дії руйнівних природних і антропогенних сил і супроводжується великою екологічною втратою – масовою загибеллю живих організмів, зруйнуванням екологічних систем і деградацією природних територіальних комплексів [2].



1.2Історія та досвід вітчизняних та іноземних мас-медіа у висвітленні екологічної проблематики
Одна з найболючіших проблем сьогодення в Україні та й в усьому світі – зростаюче забруднення довкілля. Журналісти одними з перших звернули увагу на це й вимушені були зробити цю тематику постійною в пресі, адже природа є запорукою всього нашого життя.
Тривалий час термін "екологiя" був відомий хіба що фахівцям. Уперше його використав німецький біолог Ернст Геккель у 1866 р. Дещо символічно, що перша частина слова в перекладi з грецької означає "дiм". "Логос" – наука. Отже, стати мудрими хазяями в нашому домі ми можемо лише за умови опанування науки про нього.
Фундаментальну специфіку екології визначено її міждисциплінарним статусом. Вона має звязки, наприклад, з історією і філософією, із соціологією і математикою, фізикою та хімією, правом і психологією, економікою і біологією, етикою та естетикою, демографією і природокористуванням. На думку багатьох дослідників, екологія є природною і гуманітарною наукою. Як природна – вона не може виключити людину, а як гуманітарна – не може бути відокремлена від природи.
Екологічна рівновага на планеті є передумовою виживання людини. Працівникам засобів масової інформації необхідно усвідомити це в першу чергу, аби потім донести цю істину до кожного. Журналісти мають оволодівати екологічними знаннями й поширювати їх у суспільстві. Саме тому екологічна освіта є однією з передумов їхнього професіоналізму.
У Порядку Денному на ХХI сторіччя, що його було прийнято на конференції ООН у Ріо-де-Жанейро, підкреслено: "ЮНЕСКО, ЮНЕП та університети повинні постійно доповнювати навчальну програму для майбутніх журналістів з теми охорони природи й розвитку".
Біля джерел природоохоронного руху в усьому світі стоять саме журналісти та письменники. Підтвердження цьому є в різних країнах. Поштовхом для розвитку екологічної політики і журналістики стала діяльність науковця, журналістки й письменниці зі Сполучених Штатів Америки Рейчел Карсон. Вона дослідила протягом багатьох років отруєння довкілля хімікатами, особливо пестицидами. Висновки було оприлюднено в книзі "Безмовна весна". Спочатку хімічна індустрія спробувала запобігти впливу цього видання на громадськість, придбавши його примірники. Проте книга вже стала бестселером. Позиція журналістки та письменниці мала величезний вплив на громадськість. Тоді зявилися і природоохоронні громадські ініціативи.
Саме люди мистецтва з естетичним (універсальним, екологічно-культурним) ставленням до природи глибоко відчували суспільну потребу в оптимізації й соціоприродної взаємодії та всіма доступними засобами сприяли формуванню екологічної культури суспільства: прозою і римою, художніми та документальними кінострічками, публіцистичними статтями й усними виступами.
Екологічна освіта журналістів потребує значно більшої уваги, ніж їй приділено сьогодні. На жаль, такий стан викликано поки що недостатньою розробкою відповідних програм та посібників на українському матеріалі, браком викладацьких кадрів, готових працювати з цією тематикою, слабкими матеріальними ресурсами вищих навчальних закладів.
Сучасна екологічна криза набрала глобального характеру. Цим зумовлена активізація екологічної тематики в ЗМІ України, покликаної не лише інформувати громадян про можливу небезпеку, а й знаходити шляхи її усунення, подавати уроки екологічної профілактики духовного здоровя нації, формувати її екологічне мислення.
Екологічна публіцистика посідає все більше місця на екранах телебачення, в радіоефірі, на сторінках українських мас-медіа [4]. Донедавна вітчизняні вчені досить скептично ставилися до цього різновиду української журналістики. Поодинокі наукові праці О. Бєлякова , В. Бугрима , Є. Шевченка а також дисертаційні дослідження О. Бєлякова , 3. Безверхої , Д. Олтаржевського, матеріали Першої Міжнародної науково-практичної конференції «Чорнобиль у засобах інформації» (1992) порушили ряд актуальних питань екологічної журналістики, хоча про письменницьку публіцистику в них практично не йшлося [4]. Дещо краще виглядала ситуація в російському журналістикознавстві, про що свідчать праця Т. Беневоленської «Екологічні проблеми в сучасній публіцистиці» та пізніші розвідки
Л. Коханової ,А. Кочинєвої, О. Берлової, В. Колесникової. Проте в Україні екологічна журналістика своїм народженням та вершинними здобутками багато в чому завдячує письменницькій публіцистиці. Олесю Гончару належить значний пріоритет у цьому напрямку журналістики. На тлі глобальних проблем, з якими стикнулося людство на рубежі XX— XXI століть, дослідження екологічних мотивів у письменницькій публіцистиці постає досить актуальним і перспективним напрямком вітчизняного журналістикознавства[3, 40].

Поштовхом для розвитку екологічної журналістики можна вважати діяльність журналістки й письменниці зі Сполучених Штатів Америки Рейчел Карсон, яка у своїй книзі «Мовчазна весна», 1962 року, показала світові наслідки масового застосування пестицидів і агрохімікатів для довкілля [4]. Ця непересічна людина, зібравши великий фактичний матеріал, закликала науковців, що працювали в галузі сільського господарства, та урядовців відмовитись від повсюдного отруєння планети пестицидами, а громадськість – змінити ставлення до ролі людини в природі. Активна громадська позиція і широке висвітлення проблеми перемогли шалений спротив виробників небезпечних хімікатів – використання сумнозвісного ДДТ було майже повністю заборонене в США у 1972 році.Через активність Америки та Скандинавії екологічні проблеми прийшли до Організації Обєднаних Націй. У 1972 році в Стокгольмі пройшла всесвітня конференція, яка наголосила важливість вирішення екологічних проблем в усьому світі та стимулювала розвиток екологічної політики [8].
Якщо політику визначають як мистецтво управління державою, або як організацію суспільства, що знаходиться під владою , то "екологічна політика – система заходів, спрямована на забезпечення якості навколишнього середовища, відтворення природних ресурсів і створення відповідних екологічних умов для життя населення. За характером здійснення виділяють такі види: глобальна, державна, локальна; за засобами здійснення – адміністративна та за допомогою економічних (ринкових) методів регулювання. Глобальна – здійснення комплексу заходів з поліпшення якості середовища, які мають планетарний (глобальний) характер; державна – забезпечення якості середовища шляхом законодавчих актів, методів адміністративного втручання та економічних механізмів у межах певної держави " [8].
У Міжнародній організації журналістів створено клуб
працівників засобів масової інформації, що займаються проблемами
екології. У 1994 році відбувся конгрес Міжнародної федерації екологічних
журналістів. Для успішного розвитку екожурналістики в Україні також
необхідна інтеграція творчих сил у міжнародні організації.
Співробітництво екологів та журналістів покликано сприяти кращому й
більш повному інформуванню громадськості з проблем навколишнього
середовища, особливо з тих із них, які мають міжнародне значення.
Сьогодні Інститут журналістики Київського національного університета
імені Тараса Шевченка єдиний вуз України, де висвітлення екологічних
проблем вивчається з 1995 року. Але й тут кількість годин порівняно
невелика, а сам термін "екологічна журналістика" ще досить скептично
сприймається вітчизняними журналістикознавцями. Хоча, для порівняння,у США понад 30 вузів готують фахівців за спеціальністю "екологічна
журналістика". А в Україні курси з екологічної журналістики існують лише
в Києві та на факультеті журналістики Таврійського екологічного
інституту.
Екологічні кризи перетворили екологічну журналістику на журналістику
катастроф, яка вимагає розслідувань та опрацювання складної наукової
інформації. Тому журналістам усе частіше бракує екологічних знань. Як їх
отримати? Чи стане екологічна журналістика складовою професіональної
підготовки? Відповіді на ці питання шукають як професіонали ЗМК, так і
викладачі вузів.
Проблем у журналістів, котрі пишуть про стан довкілля, вистачає. Це,
зокрема, засвідчив і міжнародний семінар "Екологічна журналістика:
практика та методологія", що проходив у Києві 2000 року. Його
організували проект "Громадянська освіта" в Україні та IREX ProMedia.
Розглядалася роль ЗМК у формуванні громадської думки з екологічних
проблем, зокрема з питань ядерної енергетики. Як реалізуються екологічні
права громадян, доповів лідер громадської організації "ЕкоправоКиїв"
Борис Васільківський. Він розповів про парадоксальну ситуацію, коли
журналісти скоріше напишуть про акцію із збирання сміття громадськістю,
ніж про виграну нею судову справу проти адміністрації, винної в появі
цього сміття та примушеної його прибрати. Олександр Стегній, завідувач
відділу соціальнополітичних досліджень СоцисГеллап Україна, зазначив, щоголовний ворог екології в нашій країні це бідність.
Журналісти, котрі постійно висвітлюють екологічну тематику, мали змогу
обговорити серед колег власні матеріали. Наприклад, про висвітлення
екологічної ситуації в Миколаївській області розповіла Наталя Музика з
"Вечірнього Миколаєва", а на Житомирщині журналісти Олександр Ігонінта Сергій Бекета. Про свій досвід повідомили також Ніна Полуцька з
Білоруської ділової газети" (Гродно) та Микола Крисковець
з"Комсомольской правды" в Украине". Володимир Кузнецов показав фільми проЧАЕС та сучасний стан "саркофагу"[1, 77]. Тамара Малькова розповіла про випускиекологічних новин "Зеленого досьє" у співпраці з англійською службоюБіБіСі. Про західний досвід та навчання екожурналістів відповідальностідоповіла Діана ЕрджФорзац, викладач Центральноєвропейського університетув Будапешті.
Було прийнято резолюцію, в якій учасники закликають більше уваги
приділяти екологічній освіті журналістів та забезпечувати вільний доступ
до екологічної інформації в Україні не лише на словах.
Відзначено, що останнім часом в українських масмедіа кількість
матеріалів про стан довкілля зростає, але здебільшого це повязано з
екологічними негараздами та катастрофами. Загальний рівень обізнаності
населення з питань охорони довкілля залишається незадовільним
Нині екологічна журналістика в Україні переживає важкі часи. Це
повязано з проблемами доступу до екологічної інформації, недостатньою
свободою преси, особливо в регіонах, зростанням вартості паперу та
браком коштів у ледве існуючих екологічних видань. Проте ентузіазм тих,
хто займається розвитком висвітлення екологічної тематики в ЗМІ та
вихованням нових екологічних журналістів, ще не згас. Це дає надію на
хоча й важкий, але впевнений поступ.
Залучення закордонних напрацювань має допомогти у цій справі. Як вважає український професор Ю.Ф.Ярмиш, "нова політична еліта повинна вчитись на багатому міжнародному досвіді" . Саме тому для дослідження закордонного досвіду залучено німецьку практику, адже саме ФРН є провідною країною Європи у ефективному вирішенні екологічних проблем.
Засади висвітлення екологічних проблем у Німеччині створює низка законів з охорони довкілля. Важливим фактором є законодавчо визнане право кожного громадянина отримувати екологічну інформацію та подавати без доказу субєктивної зацікавленості протест, наприклад, проти запланованого проекту. Таку можливість надає "Закон про екологічну інформацію", прийнятий 8 липня 1994 року . В Україні також є потреба в прийнятті аналогічного закону [10].
У дискусiї на свiтовiй аренi тематика погіршення стану навколишнього середовища набуває у внутрiшнiй та зовнiшнiй полiтицi бiльшої ваги. У Нiмеччинi тема охорони довкiлля зявляється у виборчих платформах кандидатiв у депутати в 1960х роках, але лише в 1970х вона привертає увагу партiй. У 1979 роцi утворено всесвiтньо вiдому екологiчну партiю Нiмеччини "Зеленi". Це призвело до цiлої хвилi екологiчних iдей у полiтицi європейських країн. Утiлення екологiчних iнтересiв на полiтичному рiвнi призводить до лобізму. Саме за його допомогою здiйснюється вплив на населення [8].
Нiмецькi фахiвцi в галузi засобiв iнформацiї зазначають, що преса Нiмеччини не мала iнiцiативи в процесi проникнення та закрiплення тем довкiлля на рiзних рiвнях . Популяризація екологiчних проблем вiдбувалася насамперед за рахунок численних книжок, професiйних видань та окремих iнiцiативних науковцiв [6] .
Тема охорони довкiлля набуває ваги в засобах масової iнформацiї у звязку з погiршенням стану навколишнього середовища та екологiчних конфлiктiв у 1970х роках.
Кризовий стан був викликаний насамперед технологiчними досягненнями в iндустрiальних країнах, розвитком атомної енергiї. Усе це призводить до "вiдкриття" та розвитку теми довкiлля в пресi. Але вже у 1983 роцi ООН критикували висвiтлення проблем довкiлля як таке, що орiєнтується на сенсацiї та носить насамперед подiєвий характер. Таке висвiтлення не вiдповiдало потребам задоволення iнформацiєю, якi iснували в населення . Це стосується не тільки країн Заходу.
Зростання екологічної культури політиків та урядовців, так само, як і населення України загалом, є центральним питанням політики, що проголошує стабільний розвиток. Саме тому Представництво ООН разом із Міністерством екології та природних ресурсів України ініціювало програму екологічної просвіти громадськості.
Оскiльки засоби масової iнформацiї з запiзненням опанували тему охорони довкiлля, їм не вдалося уникнути низки помилок, якi саме й викликали критику ЮНЕП. До цих недолiкiв належать:
• залежнiсть вiд полiтичних та iнших офiцiйних повiдомлень;
• орiєнтацiя на подiї;
• нестача фахівцiв;
• некритичне та зверхнє надання iнформацiї;
• труднощi при поширеннi наукових повiдомлень;
• структурнi та органiзацiйнi перепони, котрi заважають достатньому опрацюванню теми [14].
Надумкуаналітиків, дефіцитбільшостідослідженьповязанийзвідсутньоюабонедостатньоюдефініцієютавизначеннямпонять. Також в більшості контентаналізів чітко не вказано, що саме треба розуміти під поняттям "висвітлення екологічних проблем". Тому висновки праць можна порівнювати лише з певними обмеженнями. Важко також знайти прогнози тривалого розвитку [11].
Взаємовплив політики та ЗМК у питаннях довкілля та здоровя можна простежити на певних аспектах.Професор Анатолій Москаленко підкреслює: "політична система стає все більш масовоінформативною, а система ЗМК – усе більш політичною". У Німеччині політика спрямовує висвітлення низки проблем, підсилюючи таким чином процеси прийняття рішень. ЗМК значною мірою цікавляться політичними аспектами теми. Часто вони випереджають політику за часом у піднятті певних проблем. Проте політика здатна мати успіх при застосуванні підсилюючих функцій, які їй притаманні. Разом з тим взаємодія політики та преси у висвітленні різних ризиків відбувається за іншим сценарієм. Відповідальні інституції намагаються проявити якомога менше активності у висвітленні таких тем.
УрахуванняцьогодосвідумаєсприятистановленнюекологічноїжурналістикивУкраїні, аджевсізгаданінедолікинімецькоїпресиможнапобачитийунас. Зростання уваги до проблем довкілля має відбуватися не тільки за рахунок кількості екологічних матеріалів, а насамперед, завдяки поліпшенню якості їх змісту, професіоналізму журналістів, залученню політиків до авторського складу видань тощо. Разом з журналістамифахівцями в їх число входять і вільні дописувачі.
На прикладі Німеччини можна побачити, що одним із головних завдань екологічної політики є добре налагоджена комунікація між політиками та громадськістю.

1.3Аналіз екологічних публікацій в газеті «Україна молода»
Готуючи нижченаведене дослідження, ми проглянули, проаналізували газету «Україна молода» за 2010 рік, оцінили якісні журналістські публікації на екологічну тематику. З-поміж всіх річних номерів ми обрали саме 8, які найкраще показують стан висвітлення проблем екології на сторінках видання. Пропонуємо ознайомитись із розглянутими та проаналізованими публікаціями.

1.«УМ» від 7 квітня 2010 року, «Від вітру з Північного моря»
Матеріал про альтернативний вид електроенергії – вітер. Британські вчені за указом прем’єр-міністра встановили найбільший у світі морський вітропарк на узбережжі графства Кент. Автор матеріалу зазначає, що енергія вітру задовольняє 3% енергетичних потреб країни. За даними автора матеріалу, будівництво таких вітропарків підтримують як екологи, так і населення Британських островів.
На нашу думку, це не зовсім об’ємний матеріал екологічного характеру, однак автор в майбутньому міг би розкрити вищезазначену тему більш повніше, написавши цікавий і більший за обсягом матеріал. Більш об’ємний матеріал, з нашої точки зору, ніс би роз’яснювальну функцію серед населення. Запаси вугілля, газу, води на планеті постійно зменшуються – подібні матеріали на часі. Населенню України також не в останню чергу в певній мірі цікаво знати з приводу альтернативних джерел електроенергії. Оскільки ми маємо досить часті конфлікти з Російською Федерацією з приводу поставок природного газу, а альтернативні джерела енергії могли б заощадити кошти держави на закупівлю дорогого газу.



2. «УМ» від 25 квітня 2010 року, «Чорнобиль у мініатюрі»
Автор висвітлює відкриття музею екологічної катастрофи в Чорнобилі.
«Сам парк зроблять за подобою «Пирогова» - говорить автор матеріалу Андрій Свиридовський. Від кожного з 94 постраждалих населених пунктів у парку з’явиться щось своє. Наприклад, будинок, дерево, або дорожній вказівник. За рік усе не побудують, але майданчик повинно бути підготовлено. В адміністрації зони відчуження кореспондента «України молодої» запевнили, що місце де побудують парк, безпечне для відвідувачів.

Ми вважаємо, що ця ідея отримає схвальну оцінку українського суспільства. Потрібно, щоб громадяни нашої країни пам’ятали про Чорнобильську трагедію, яка трапилася з нашою країною 24 роки тому. Тисячі людей потрапили до лікарні з важкими радіаційними опіками, а особливо молодих. Страшна трагедія, шалених масштабів, але в більшості випадків матеріали на тематику Чорнобильської трагедії з’являються 26 квітня – тобто в день вибуху реактора. Потрібно всебічно показувати життя 30-кілометрової зони відчуження. Насамперед, на нашу думку, не вистачає матеріалів про покриття 4-го енергоблоку ЧАЕС, який вибухнув – «саркофаг». Держава повинна виділяти більше коштів на обладнання цього «саркофагу». Як вважають іноземні науковці, які вивчали щільність покриття «саркофагу», його може вистачити як максимум на 10 – 20 років. Тому завдання держави – закупівля нового покриття для 4-го енергоблоку, завдання журналістів – максимально оперативно і всебічно висвітлювати стан справ на Чорнобильській атомній електростанції.

3. «УМ» від 16 липня 2010 року, «Глухий і смердючий кут»
Цей матеріал присвячено проблемі накопичення побутових відходів у Тернополі. Мешканці сусіднього села Малашівці заблокували міське сміттєзвалище. Влада на всі заклики тернополян припинити вищенаведене неподобство закликала пакувати сміття в поліетиленові пакети. Однак така порада проблеми не вирішує: ворони, які раніше харчувалися на сміттєзвалищі, тепер скупчуються на міських смітниках, пробивають пакети і дістають звідти поживу, розносячи цим сморід по місту. Засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій вирішило проводити профілактичну дератизацію та дезінсекцію, а також рекомендувала мешканцям міста утриматись від викидання неорганічних відходів, а органічні обов’язково пакувати в поліетиленові пакети. Сміттєкамери та контейнерні майданчики будуть дезінфікувати
Такі сюжети, як показує практика, в українській пресі з’являються досить часто. Проблеми забитих сміттєзвалищ існують як у великих містах, так і у великих містечках. Нерегулярний вивіз сміття з вулиць забруднює вуглекислим газом та іншими шкідливими речовинами як атмосферу самого міста, так і загальну атмосферу планети Земля, а згодом погіршує здоров’я мешканців міст та інших населених пунктів. Журналістка Світлана Мичко досить влучно передала зміст ситуації, вказала на помилки влади та зазначила коментарі й думки фахівців. Ми вважаємо, що з точки зору журналістики вийшов зрозумілий читачеві оперативний матеріал. Часто влада не реагує на запити громадян щодо вивозу сміття. Однак її реакція може бути моментальною в позитивному сенсі, якщо влада прочитає подібний матеріал.



4. «УМ» від 26 жовтня 2010 року, «Чайкою в небі смерть літає»
Розглядаємо проблему смерті птахів від аспергильозу. Виявили цю хворобу ветеринари з Бердянська в районі Бердянської коси. Хвороба вражала птахів у легені, а згодом розповсюджувалась по кублам та пташиному пір’ю. Пересічні люди можуть не турбуватися з приводу пташиних хвороб, адже аспергильоз передається під час споживання зараженого м’яса птиці.
Цей матеріал несе в собі таку інформацію як винищення рідкісних видів птахів. Вони можуть помирати від людського чинника, від природних катаклізмів, які дуже часто трапляються в природі. У всякому разі «Червона книга України» не повинна поповнюватись новими видами зниклих тварин та рослин. У всякому разі уповноважені в цих справах органи повинні відслідковувати ситуацію і не давати їй рухатися в гіршу сторону.

5. «УМ» від 12 листопада 2010 року, «Червона загроза»
Поданий матеріал – про отруйний угорський шлам, який досяг Чорного моря. Тобто, відходи алюмінієвого виробництва, викид яких трапився через аварію на угорському підприємстві. Відходи потрапили до вод Дунаю, який, в свою чергу, виніс їх до Чорного моря. Вчені Українського наукового центру екології моря (УНЦЕМ) повідомили: «Небезпечні речовини розчинилися у великих масах води, проте рівень забруднення критичної точки не досяг». На водному шляху Чорного моря розташовані два залізних резервуари, на дні яких осідають шкідливі речовини.
Проблема викиду отруйних хімічних відходів досить поширена у сучасних ЗМІ. Прикладом цього може стати відомий телесюжет про нафтовий танкер, який перевернувся у водах Балтійського моря і вилив на його поверхню досить велику кількість нафти. Якщо і цей матеріал проаналізувати з точки зору Проблематики ЗМІ, то ми зможемо чітко побачити одну з найголовніших екологічних проблем – нестача питної води, в той час, як танкери забруднюють найбільші водойми нашої планети – океани та моря.
Так сама ситуація й з малими сільськими водоймами – ставками, які вщерть закидані продуктами людської діяльності. На шпальтах газет поставлена проблема обговорюється рідко, а то й взагалі не висвітлюється. Потрібно акцентувати увагу й на таких незначних деталях, адже без чистого ставка немає чистих океанів, а тим більше – атмосфери. В такому випадку, як нам стало зрозуміло, цей матеріал якісно зроблений. Подібну тему просто потрібно розвивати й в інших руслах.
6. «УМ» від 13 листопада 2010 року «Посуха йде від Дніпра»
У матеріалі йдеться про таку екологічну проблему, як посуха, яка спричинена вимиванням берегів водозабору найбільшою річковою артерією країни. Проблема у тому, що води Дніпра змили 50 метрів берегової смуги Черкаського водозабору. Отже обласному центру загрожує обезводнення, оскільки 300 тис. черкащан споживають воду саме з цього водозабору. Зараз, на місці розмиву берега працює технічне обладнання водоканалу. У терміновому порядку проводяться укріплення берегової зони, завозять туди каміння, бетонні блоки та щебінь. Як зауважують фахівці, така робота дозволить вирішити проблему на деякий час. Та й схожа ситуація траплялася 2006 року, коли Дніпро «поглинав» берег у районі водозабору. Тоді керівництво Черкаської області виділило гроші з обласного бюджету і тримало укріплювальні роботи під контролем.
З нашої точки зору, журналістка, яка писала цей матеріал, підійшла до збору фактів про посуху та їх подачі з великою долею відповідальності. Вона показала сторону влади в конкретному випадку, проаналізувала причини виникнення цього явища і зазначила перспективи виходу з поточної проблеми. Авторка більше схилялася до аналітичного та описового методів висвітлення інформації. Намагалася підійти до розгляду зазначених явищ і дій всебічно, детально вивчаючи всі факти об’єктивної дійсності.



7. «УМ» від 20 листопада 2010 року, «Пекло» для непотребу»
Матеріал, присвячений першому на пострадянському просторі сучасному заводу з утилізації шкідливих відходів. На прес-конференції, присвяченій вищерозглянутим питанням, директор Департаменту з екологічної безпеки Олександр Соколов повідомив про майбутнє функціонування комбінату з переробки пестицидів та шкідливих відходів, при цьому не вказавши конкретного місцезнаходження того ж таки заводу, лише зазначивши, що завод буде знаходитись на території центральної України.
Ініціатива по створенню подібних заводів, звісно ж, є позитивною з боку владних керівників. І журналісти, в свою чергу, повинні належним чином інформувати населення про такі кроки влади. Ми вже проводили аналіз подібного матеріалу і тому додам лиш одне: гармонійне співіснування з природою кожного з нас, розуміння тих масштабних процесів, які відбуваються довкола нас (наприклад, глобальне потепління), взаємодія влади з громадянами, а громадян – з владою є запорукою здорового функціонування планети Земля в умовах, що склалися.
8. «УМ» від 8 грудня 2010 року, «Засніжило, залило»
Завершуємо наше дослідження журналістським матеріалом про погодні катаклізми в Британії, Чехії та Балканах, а саме: в Британії та Чехії очікуються великомасштабні снігові опади, в Балканах – масові повені. Місцева влада застосовує евакуацію цивільного, потерпілого населення від можливих небажаних наслідків. Керівництво міст налаштувало розпорядок надходження продовольства та питної води у відрізані населені пункти потерпілих від негод країн. На вищенаведеному прикладі ми бачимо, як влада, цивільні мешканці та журналісти об’єдналися заради вирішення серйозної проблеми.
Отже, дослідивши та проаналізувавши ці номери «України молодої» ми дійшли висновку, що газета підходить до висвітлення екологічних питань доситьпосередньо, дещо стримано. Окремі матеріали заслуговують високої оцінки («Від вітру з Північного моря», «Глухий і смердючий кут»).
2. Специфікація (опис виготовленого продукту)
2. 1. Структура (кількість частин, розділів, блоків)
Курсова робота поділяється на дві частини: поснювальна записка та власне творчий доробок – інформаційний продукт. Перша частина складається з таких розділів як ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ, СПЕЦИФІКАЦІЯ та СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ( найменувань). Перші два розділи складаються з підрозділів (перший розділ містить 3 підрозділи, другий - 4). Друга частина складається з творчого доробку (8 журналістських матеріалів). Також до складу роботи входять такі частини як ВСТУП, ЗМІСТ та ВИСНОВКИ.
2. 2. Технічна характеристика обсягу
Обсяг роботи визначається в авторських аркушах.Авторським аркушем називається одиниця обсягу літературного твору, що дорівнює 40 тис. друкованих знаків. Друкованими знаками вважаються всі видимі друковані знаки та кожен пробіл між словами.
Загальний обсяг роботи складає 0, 31 авторського аркуша (11751 друкованих знаків), загальний обсяг творчого доробку –0, 30 авторського аркуша (10035 друкованих знаків).Обсяг кожного матеріалу:
1. «Від вітру з північного моря» - 0, 04 авторського аркуша (1482 друкованих знаків).
2. «Чорнобиль у мініатюрі» - 0, 02 авторського аркуша (928 друкованих знаків).
3. «Глухий і смердючий кут» - 0, 04 авторського аркуша (1309 друкованих знаків).
4. «Чайкою в небі смерть літає» - 0, 02 авторського аркуша (881 друкованих знаків).
5. «Червона загроза» - 0, 02 авторського аркуша (802 друкованих знаків).
6. «Посуха йде від Дніпра» - 0, 05 авторського аркуша (1901 друкованих знаків).
7. «Пекло» для непотребу» - 0, 06 авторського аркуша (2199 друкованих знаків).
8. «Засніжило, залило» - 0,06 авторського аркуша (2249 друкованих знаків).
Усі подані матеріали подані у жанрі «стаття» (аналітика).

2. 3. Зображення
Для ілюстрації вже згаданих нами матеріалів використано такі зображення:
1. http://helsinki.org.ua/files/photos/1202819371.jpg
2. http://ecology19.org.ua/img/earthy_pollution_hw.gif

2. 4. Авторська ідея
Творчий доробок курсової роботи має певний орієнтуючий напрямок. Матеріали виконані в різняться за жанровою палітрою. Вони призначені для опублікування у ЗМІ. Кожен із матеріал має свою специфічну ідею, тему, задум та композиційну структуру. Кожен із матеріал говорить про якусь визначену проблему, що стосується певної галузі. Авторська ідея - висвітлення у матеріалах важливих для суспільства подій.








Список використаних джерел:
1. Бугрим В. Чорнобильська катастрофа у засобах інформації // Чорнобиль і преса: реалії взаємодії. Мат. І Міжнар. наук.-практ. конф. «Чорнобиль у засобах інформації». - К.: Хрещатик, 1992. — 80 с.
2. Вікіпедія – вільна енциклопедія, режим доступу: //ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B1%D1%8B%D0%BB%D1%8C%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%B0%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%8F
3. Галич В. Екологічні мотиви в публіцистиці Олеся Гончара // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - 2004. - № 3. - С. 30-42.
4. Гопко Г. Екологічна публіцистика: світоглядний аспект (на прикладі зарубіжних та українських видань 1992 – 2008 рр.), режим доступу: // gopko-galyna/ecosvit/php=view/
5. Джерела правоохоронного руху, режим доступу: //referat.atlant.ws/?set=referat&mc=58&cm=4288
6. Досвід мас-медіа в Німеччині (в екологічній політиці), режимдоступу: //www.referaty.pp.ua/abstracts/ua/journalism/journalism_6830.php
7. Досвід мас-медіа в Україні (в екологічній політиці), режим доступу: //referatu.org.ru/index.php?referat=44650&page=6
8. Екологічна журналістика: актуальність в умовах сьогодення, режим доступу: //h.ua/story/151288/
9. Комунікація як інструмент екологічної політики, режим доступу:
//referat.atlant.ws/?set=referat&mc=58&cm=4290&page=1,2
10. Майстер-клас з екологічної журналістики „Знижуючи екологічні ризики металургійної і вугільної промисловості: роль превентивної екологічної журналістики”, режим доступу://ecodon.org.ua/shownews.php?id=111
11. Маслова-Лисичкіна Н. Екологічна безпека: стратегія довгострокового виживання // Спостерігач. – 1996. – №20. – січень – С. 16-18
12. Олтаржевський Д., «Висвітлення екологічної тематики на сторінках сучасної української преси», режим доступу: //journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=page 1
13. Охорона природи сьогодні, режим доступу://pryroda.in.ua/eco-ego/2008/09/08/ekologichna-zhurnalistika/
14. Про екологічну журналістику, режим доступу: //journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=414
15. Робота програми ENPI-FLEG в Україні, режим доступу://www.fleg.org.ua/index.php?id=6&no_cache=1&tx_ttnews%5Btt_news%5D=52&cHash=1466f8a0201842f10f1b885933a7aa51
16. Розвиток екологічної журналістики, режим доступу: //www.incd.info/getcont-1310-4.html
17. Ткаченко О., Конспект лекцій з дисципліни «Основи журналістикознавчих досліджень» для студентів IV курсу спеціальності «журналістика» денної форми навчання. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – с.11 – 16
18. «Україна молода», (сайт газети), режим доступу: //www.umoloda.kiev.ua/about/
19. Eco – Ego, Нотатки на тему природи і людини, режим доступу:
//pryroda.in.ua/eco-ego/2008/09/08/ekologichna-zhurnalistika/
20. ScienceJournalism, Семінар 4. Знеліснення, режим доступу: //sjournalism-2009.blogspot.com/2009/03/4.html




























ІІ. Інформаційний продукт
1. «Від вітру з північного моря стає тепліше»

Позавчора британський міністр енергетики Кріс Хун офіційно ввів у експлуатацію найбільший у свiті вітропарк, який знаходиться в морі, біля узбережжя англійського графства Кент, повідомляє Бі–Бі–Сі. Він збудований шведською енергетичною компанією Vattenfall, яка запевняє, що 100 турбін цього комплексу в змозi забезпечувати електричною енергією 200 тис. житлових будинків. Будівництво вітропарку вартістю один мільярд доларів розпочалося два роки тому і було закінчено в червні цього року. Вітротурбіни, висотою 115 метрів кожна, розташовані на території 35 квадратних кілометрів і в ясний день їх видно з берега.
На сьогоднi у Великій Британії діють приблизно 250 вітрових електростанцій та ще 12 розташовані у морi, неподалiк берега, а загальна кількість генераторів наближається до трьох тисяч. Розвиток цього виду альтернативної енергетики підтримують як екологи, так і населення Британських островів. Щоправда, електрична енергія від сили вітру на цей час задовольняє потреби країни лише на три відсотки, але за планами її розвитку до 2020 року ця частка зросте вже до 15 відсотків. Але й на цей час сумарна потужність наземних та морських вітропарків Британії перевищує п’ять ГВт, що достатньо для забезпечення електричним струмом населення всієї Шотландії. Наступного року в гирлі Темзи розпочнеться будівництво ще одного гігантського вiтропарку. Впродовж чотирьох років там установлять 341 турбіну. Розробляються плани будівництва вiтропарків на водi на тисячу турбін кожен.




2. Чорнобиль у мініатюрі
Незабаром у Чорнобилі з’явиться музей під відкритим небом. Його відкриття готують до 25–річчя трагедії на Чорнобильській АЕС, котре вiдзначатимуть 26 квітня наступного року. Нині там уже почали розчищати ділянку для майбутнього парку.
За словами начальника відділу зони відчуження Василя Золотоверха, під майбутній музей виділено п’ять гектарів території в центрі міста. «Сам парк зроблять за подобою столичного «Пирогова». Від кожного з 94 постраждалих населених пунктів у парку з’явиться щось своє. Наприклад, будинок, дерево або дорожній вказiвник. За рік усе це, звичайно, не побудуємо, але майданчик підготуємо», — зазначив пан Золотоверх. В адміністрації зони відчуження «УМ» запевнили, що місце, де побудують парк, безпечне для відвідувачів.
До речі, нині екскурсію в Чорнобиль та Прип’ять пропонує мало не кожне екскурсійне бюро в Києві. Вартість такої поїздки — 800—900 гривень. Щорічно Чорнобиль відвідують тисячі людей.

3. Глухий і смердючий кут
Сьогодні вже дванадцятий день, як із Тернополя не вивозять побутові відходи, бо міське сміттєзвалище і далі заблоковане мешканцями сусіднього з ним села Малашівці. Для завершення будівництва нового полігону, яке теж блокують мешканці сусідніх сіл, потрібно щонайменше два місяці. Тому проблема зайшла у глухий кут.
Позавчора комунальники почали наглухо заварювати отвори сміттєпроводів у багатоповерхівках. Більшість сміттєвих контейнерів міста переповнені й обкладені купами поліетиленових мішків зі сміттям. Навіть якщо люди у відповідь на звернення влади ретельно їх зав’язують, навколо кружляє чимало ворон, які раніше харчувалися на сміттєзвалищі. Міцними дзьобами вони пробивають мішки, відходи розлітаються навколо, від спеки швидко загнивають, розповсюджуючи сморід, а дощі все це розмивають по дворах.
За прогнозами, і спека, і дощі у місті триватимуть, тож виникає серйозна загроза надзвичайної санепідемічної ситуації. Про це йшлося на засіданні міської комісії з питань техногенно–екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, яка вирішила проводити профілактичну дератизацію та дезінсекцію, а також рекомендувала мешканцям тимчасово утриматись від викидання неорганічних відходів, а органічні обов’язково пакувати в поліетиленові пакети. Сміттєкамери та контейнерні майданчики будуть дезінфікувати.

4. Чайкою в небі смерть літає
Наприкінці минулого тижня в районі Бердянської Коси, на острові Великий Дзендзик, виявили справжній цвинтар морських птахів — майже півтори тисячі мертвих бакланів і сріблястих чайок. Фахівці ветеринарної медицини провели лабораторний аналіз і встановили, що птахи загинули від грибкового захворювання. Воно вражає легені та розмножується у кублах, пташиному пір’ї і навіть у землі. До слова, раніше припускали, що птахи загинули від пташиного грипу. Втім, за словами експертів, від цієї напасті птахи так масово й одночасно не вимирають.
«Розтин встановив: птахи захворіли на аспергильоз, — цитує чільника Бердянського міськуправління ветеринарної медицини Дмитра Дойнова Бі–Бі–Сі. — У даному випадку турбуватися нема про що, адже люди можуть захворіти лише внаслідок споживання м’яса зараженої птиці».
Минулими вихідними всі трупи птахів вивезли на скотомогильник, де їх і спалили.

5. Червона загроза
Відходи алюмінієвого виробництва з Угорщини, що потрапили у води Дунаю в результаті аварії 5 жовтня на глиноземному комбінаті в місті Айка, таки дісталися української території і потрапили в Чорне море. Про це повідомляють учені Українського наукового центру екології моря (УНЦЕП). Водночас науковці заспокоюють: спостерігається невисока концентрація хімічних речовин у воді, рівень забруднення не становить небезпеки для навколишнього середовища.
«Небезпечні речовини розчинилися у великих масах води — рівень забруднення хоча й підвищився, проте критичної позначки так і не досяг», — запевнили «УМ» в УНЦЕП. Крім того, кажуть там, на Дунаї — на водному шляху до Чорного моря — розташовано два накопичувальні резервуари, або так звані «залізні ворота». Значна частина важких металів осіла в них на дні.





6. Посуха йде від Дніпра
Надзвичайна подія сталася біля водозабору Черкаського водоканалу в районі села Свидівок Черкаського району. За останні чотири дні води Дніпра змили тут 50 метрів берегової смуги і незабаром можуть дістатися до самої водозабірної станції. Тож обласному центру загрожує обезводнення, адже більше 300 тисяч черкащан споживають живильну вологу саме з цього водозабору. За словами директора комунального підприємства «Черкасиводоканал» Сергія Овчаренка, «є побоювання, що фарватер Дніпра зміщується саме в той бік, де розташована водозабірна станція, адже вода розмиває берегову смугу досить швидко».
Нині на місці розмиву берега на повну силу працює техніка водоканалу. Робітники терміново взялися за укріплення берегової зони і завозять туди бетонні блоки, каміння та щебінь. Але, зазначають фахівці, така робота дозволить вирішити проблему тимчасово, оскільки схожа катастрофічна ситуація, коли Дніпро «поглинав» берег у районі водозабору, сталася і 2006 року. Тоді керівництво Черкаської області виділило кошти з обласного бюджету і тримало укріплювальні роботи на контролі.
Виконана тоді робота дала можливість спокійно працювати водозабору дотепер. Але вода вперто наступає на сушу і тепер дніпровські води можуть підтопити ще й значну територію біля села Свидівок. На укріплювальні роботи в районі водозабору Черкаський міськвиконком у терміновому порядку виділив iз резервного фонду 150 тисяч гривень. Водночас Черкаський водоканал звернувся до комісії з надзвичайних ситуацій Черкаської облдержадміністрації та до Головного управління МНС у Черкаській області з проханням про допомогу в ліквідації надзвичайної ситуації і просить додаткові кошти ще й з обласного бюджету.
Аби з’ясувати, що ж насправді спричиняє такий різкий наступ дніпровської води на сушу в районі міського водоканалу, керівництво КП «Черкасиводоканал» планує підключити до вивчення цієї ситуації досвідчених фахівців та експертів.

7. «Пекло» для непотребу
Уже з наступного року на території однієї з центральних областей України — конкретне місце «дислокації» поки що не визначено — запрацює перший на території СНД завод з утилізації пестицидів та побутових відходів. Про це під час прес–конференції в Києві повідомив директор Департаменту екологічної безпеки Мінприроди Олександр Соколов. Потужність переробного підприємства становитиме 8 тисяч тонн на рік. Реалізація проекту дозволить державі майже втричі знизити собівартість утилізації відходів, адже дотепер шкідливий непотріб з України знищували за кордоном, зокрема у Польщі.
«Для розташування заводу ми розглядаємо три області у центральній частині України, однак остаточне місце його побудови стане відоме у січні наступного року, — зазначив Олександр Соколов. — Питання фінансування проекту «практично вирішено»: до кінця 2011 року такий завод уже працюватиме на території України». Днями у міністерстві було вирішено закупити в Британії дві перші переробні установки з найсучаснішими системами очищення і фільтрації загальною потужністю 4 тисячі тонн, які, окрім знищення пестицидів, здатні переробляти ще й побутові відходи.

Посадовець також поінформував громадськість про те, що у Мінприроди розглядають можливість упровадження програми з переробки відходів та одночасного отримання електроенергії. «Шістдесят відсотків відходів мають енергетичну силу. Якщо налаштувати відповідні технології, побудувати сучасні заводи, то можна буде одержувати електроенергію», — сказав пан Соколов. Для реалізації цієї програми знадобиться 5—7 років.
За даними Національного центру поводження з небезпечними відходами, непридатних пестицидів у країні нагромадилося 21,8 тисячi тонн (офіційно — 19 тисяч тонн). Водночас незалежні екологи вважають, що непридатних пестицидів є 40 тисяч тонн. Таку цифру, зокрема, називають у Всеукраїнській екологічній громадській організації «Мама — 86». При цьому там з обережністю ставляться до планів Мінприроди щодо будівництва заводу. «Певні перестороги є, але наразі важко щось сказати з цього приводу, все залежатиме від місця розташування підприємства, від надійності його обладнання. Ми обов’язково вивчатимемо це питання», — зазначили «УМ» в екологічній організації.



8. Засніжило, залило
Зима й надалі знущається зі Старого світу, демонструючи неабияке різноманіття у виборі засобів. Учора снігопади фактично паралізували Велику Британію, де сотні автомобілів у ніч із понеділка на вівторок виявилися ув’язненими в снігових заметах на дорогах. Деяким довелося чекати на звільнення по 14 годин. Поліція розмістила частину з них у сусідніх готелях, а тим, кому не вистачило місця, співробітники Червоного Хреста розносили гарячі напої та їжу. Потяги також стояли або курсували з кількагодинним запізненням. У Шотландії було зачинено всі аеропорти. У Південному Ланкаширі 150 учнів та вчителів ночували в школі, бо не могли дістатися додому. Міністр транспорту Об’єднаного Королів¬ства Стюарт Стівенсон назвав нинішні снігопади найбільшими за останні 50 років.
Надзвичайно складні умови склалися на шляхах Австрії, Словаччини та Угорщини, які вкрила ожеледиця.
А півдню Словаччини та Угорщини тим часом загрожують повені — різке потепління спричинило танення снігів. В Угорщині затоплено понад 200 будинків, у районі озера Балатон розмито залізничну колію та міжнародну автотрасу М–7. Підтоплені й деякі регіони Франції, передусім на півночі країни. У Чехії з понеділка безперервно йде сніг. Через атаку «білих мух» у Празі повністю паралізовано транспортне сполучення, з громадського транспорту працює лише метро.
Найгірша повенева ситуація — на Балканах, передусім в Албанії, Чорногорії та Боснії і Герцеговині. В боснійському місті Тузла загинуло троє людей — їхній будинок знесло повеневими водами. Висота води в річках Чорногорії побила всі рекорди. Вже відселено 1300 мешканців небезпечних регіонів, є план масової евакуації людей поблизу басейнів рік. Матеріальні збитки лише Боснії сягнули 250 мільйонів євро.
В Албанії, за словами очільника МВС Лулзіма Баше, повені є найбільшими за всю новітню історію країни. У північно–західній частині Албанії, поблизу кордону з Чорногорією, евакуйовано 12 тисяч мешканців, передусім у місті Шкодер, затоплено 14 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь. Держава не спроможна самотужки впоратися зі стихією, тому на допомогу прийдуть міжнародні війська НАТО. В Албанії вже працюють турецькі та грецькі військові гелікоптери, які доставляють відрізаним повінню регіонам продовольство та питну воду.







Висновки
Екологічна журналістика є одним з інструментів вирішення екологічних проблем. І це накладає відповідальність на журналіста, котрий висвітлює таку тематику. Важливо, аби він сам розібрався в суті проблеми, про яку розповідає іншим. Непрофесійна робота з фактами, зайве прагнення до сенсаційності в подачі матеріалу можуть не тільки заплутати читача, викликати паніку, але й нададуть привід чиновникам, відповідальним за вирішення екологічних проблем, зайвий раз підкреслити некомпетентність журналістів і громадськості та ігнорувати думку громадян у прийнятті екологічно важливих рішень.
З іншого боку, грамотне й коректне висвітлення існуючих проблем може вплинути на їхнє позитивне рішення. Адже найчастіше саме публікації в газетах є поштовхом до дій громадян.
Розглянута нами газета «Україна молода», а точніше 8 її номерів, засвідчили, якою може бути екологічна журналістика. В більшості випадків ми не мали претензій до матеріалів – кожен з них мав свій підхід, думки, твердження щодо бачення творів екологічної журналістики.
Тільки розумне поєднання нових технологій із зусиллями кожного члена суспільства у вирішенні природоохоронних заходів допоможе вийти з глобальної екологічної кризи.
Людина стала над природою, відокремилась від неї і повинна керувати природними процесами.
Ми - невід"ємна частка природи, Всесвіту й мусимо керуватися законами Природи, поважати всі елементи довкілля. Усі інші живі істоти - такі самі рівноправні члени біосфери, як і ми.
Відходи є неприємним, але неминучим продуктом людської діяльності.
Відходів не має бути взагалі. Як і в Природі, де відходи одних організмів є ресурсами інших, так і в людській діяльності вони повинні органічно вписуватися в природний кругообіг речовин.
Професіоналізм журналістів та їх конкретні справи для охорони довкілля є життєво необхідними для поліпшення стану довкілля України. Тільки активна участь кожного та справжня любов до природи змінить наш світ на краще.

© Copyright 2012-2020, Все права защищены.