s
Sesiya.ru

Робоча програма навчально дисципл ни Теор я та стор я мовознавства

Информация о работе

Тема
Робоча програма навчально дисципл ни Теор я та стор я мовознавства
Тип Методические указания
Предмет Языкознание
Количество страниц 32
Язык работы українська мова (Украинский)
Дата загрузки 2019-02-14 12:59:19
Размер файла 103.61 кб
Количество скачиваний 0

Узнать стоимость работы

Заполнение формы не обязывает Вас к заказу работы

Скачать файл с работой

Помогла работа? Поделись ссылкой

Форма № Н - 3.04


ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КРАМАТОРСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ”

Кафедра української філології та методики викладання мов




ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з навчально-

методичної та наукової роботи


________________________________

______”_______________2012 року





РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ



1.2.4. Теорія та історія мовознавства


спеціальність – 7.02030301 Українська мова та література

освітньо-кваліфікаційний рівень – спеціаліст


Історико-філологічний факультет

















Краматорськ – 2012 рік

Робоча програма навчальної дисципліни „Теорія та історія мовознавства” для студентів V курсу історико-філологічного факультету за спеціальністю 7.02030301 Українська мова та література. – Краматорськ: КЕГІ, 2012. – 32 с.



Розробник: Бодик Остап Петрович, канд. філол. наук, професор, зав. кафедри

української філології та методики викладання мов




Робоча програма затверджена на засіданні кафедри української філології та методики викладання мов

Протокол від „____” ________________ 2012 року № ___


Завідувач кафедри української філології та методики викладання мов


___________________ (Бодик О.П.)

(підпис) (прізвище та ініціали)

____”________________ 2012 року




Схвалено методичною радою Краматорського економіко-гуманітарного інституту

Протокол від „____”________________ 2012 року № ___


___”______________2012 року Голова _______________ (Останкова Л.А.)

(підпис) (прізвище та ініціали)


















© КЕГІ, 2012 рік

© Бодик О.П., 2012 рік

1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів – 3

Галузь знань

0203 Гуманітарні науки

(шифр і назва)

Нормативна,

дисципліни загально-професійної підготовки

Напрям підготовки

_____________________

(шифр і назва)

Модулів – 2

Спеціальність:

7.02030301 Українська мова та література

Рік підготовки:

Змістових модулів – 2

5-й

Індивідуальне науково-дослідне завдання: реферат

Семестр

Загальна кількість годин – 108

9-й

Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 3

самостійної роботи студента – 3

Освітньо-кваліфікаційний рівень:

спеціаліст

24 год.

год.

Практичні, семінарські

30 год.

год.

Лабораторні

год.

год.

Самостійна робота

27 год.

год.

Індивідуальні завдання: 27 год.

Вид контролю: залік


Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 54 аудиторних та 54 години самостійної й індивідуальної роботи.











2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


Мета. Основна мета – забезпечити студентів підсумковими знаннями з курсу „Теорія та історія мовознавства”, узагальнивши матеріали попередньо вивчених лінгвістичних дисциплін із обов’язковим теоретичним обґрунтуванням, а також поглибити теоретичний і професійний рівень філолога. Згідно з програмою для студентів V курсу необхідно розширити загальнолінгвістичну підготовку філолога; поглиблено вивчити проблеми, що не могли бути висвітлені в попередніх курсах; ознайомити, відповідно до аспектів мови й до еволюційного розвитку мовознавства, із найважливішими напрямками, течіями, концепціями, теоріями, різними типами лінгвістик; оволодіти сучасними методами наукового дослідження мови.

Засвоєння знань в області лінгвістики обумовлене оволодінням її термінологією, точним визначенням наукових понять, обґрунтуванням мовних класифікацій та умінням використовувати найбільш адекватні методи дослідження явищ мови.

Робоча програма дисципліни „Теорія та історія мовознавства” складена на базі освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста спеціальності 7.02030301 Українська мова та література, а також програми нормативної навчальної дисципліни „Теорія та історія мовознавства”.


Завдання. Основними завданнями вивчення дисципліни „Теорія та історія мовознавства” є:

  • показати історичну спадкоємність у вирішенні лінгвістичних проблем;

  • показати комунікативні, інформаційні, естетичні й інші можливості мови;

  • ознайомити студентів із теоретичними основами мовознавства (з основами когнітивістики, принципами структурно-семантичного і комунікативно-функціонального аналізу);

  • дати уявлення про основні наукові школи, гіпотези і тенденції розвитку мови;

  • познайомити студентів з основними лінгвістичними методами, показати, яким чином матеріал зумовлює вибір методу (чи аспекту), а також конкретних прийомів дослідження й опису лінгвістичних одиниць та ін.;

  • показати студентам визначальну роль наукових ідей і методів у здійсненні лінгвістичних досліджень.


У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен

знати:

  • основні етапи історії розвитку світової лінгвістичної думки, усвідомлювати їх як результат тривалого розвитку науки про мову;

  • розуміти історію мовознавства як поглиблення і розширення лінгвістичної теорії, вдосконалення прийомів і методики лінгвістичного аналізу від античних часів до наших днів;

  • термінологію загального мовознавства; головні методи лінгвістичного дослідження;

  • досягнення вітчизняного мовознавства.


вміти:

  • розбиратися в різних лінгвістичних напрямах;

  • вільно користуватися термінологією мовознавства;

  • використовувати сучасні методи дослідження мови.

3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ.


Змістовий модуль 1. Зародження та розвиток лінгвістики.


Тема 1. Предмет і завдання теорії та історії мовознавства.

Мета: дати загальні відомості про теорію й історію мовознавства як науку, предмет і завдання курсу, визначити зв’язок теорії й історії мовознавства з іншими науками.

Основна проблема: своєрідність розвитку лінгвістики полягає в тому, що це є єдиною відмінною рисою даної науки від усіх інших – сам об’єкт науки завжди був даний людині у безпосередньому спостереженні і в усій повноті.

Зміст. Предмет і завдання курсу „Теорія й історія мовознавства”. Граматична правильність як наукова модель мови. Роль курсу „Теорії й історії мовознавства” у підготовці вчителів-філологів. Зв’язок з іншими науками. Основна проблематика теорії й історії мовознавства на сучасному етапі його розвитку.

Поняття лінгвістичної традиції. Поняття наукової школи. Шкільна граматика. Періодизація розвитку лінгвістичного мислення.


Тема 2. Теорія мови в античності. Китайське граматичне вчення.

Мета: дати загальну характеристику поняття „античність”, розкрити суть античних теорій мови.

Основна проблема: суть античних теорій мови полягає в тому, що вони дають правила користування мовою, створеною як результат раніше проведеного іменування речей, яке визначає будову людської мови. В античній теорії мови представлені самостійно дві області: теорія іменування і граматичного мистецтва.

Зміст. Умови виникнення мовознавства. Становлення граматичного мистецтва як початок будови лінгвістичних описань.Особливості китайської ієрогліфічної писемності. „Ерья”, „Фаньянь”, „Шовень цзецзи”, „Шімін” – найважливіші роботи китайського граматичного мистецтва.


Тема 3. Теорія мови в античності. Мовознавство в древній Індії.

Зміст. Концепція лінгвістичного описання в граматиці Паніні. Лексикографія й етимологія Яске. Філософська концепція Бхартріхарі. Словник „Амаракоша”.


Тема 4. Теорія мови в античності. Греко-латинське (середземноморське) граматичне вчення.

Зміст. Ідеї про мову в діалозі Платона „Кратіл, або про правильність імен”. Аристотель і його лінгвістична спадщина. Логіко-граматичне вчення стоїків. Дискусія між аналогістами й анімалістами (Секст Емпірік). Трактат Марка Теренція Варрона „Про латинську мову”. Олександрійська школа граматистів. Граматика Діонісія Фракійця.


Тема 5. Теорія мови в середні віки.

Мета: показати як у сфері теорії мови середньовічні вчені сприйняли ту мовну проблематику, що була характерною для античної логіки й філософії; як у сфері філології та граматики велась робота в рамках нормалізації в області відповідних канонічних мов.

Основна проблема: головне завдання теорії мови полягає в цих умовах у подоланні тенденції до диференціації текстів канонічної мови, яка стихійно себе виявила, в узгодженні нового писемного тексту зі старим писемним текстом у межах кожної відповідної канонічної мови, у виправленні розходжень, що виникали в різних школах писарів. Зусилля вчених направлені не тільки на канонізацію старих текстів, але й на створення правил будови нових текстів.

Зміст. Середньовічна Європа: реалізм і номіналізм. Семантична теорія Петра Іспанського. Основні положення теорії модистів. Арабське мовознавство: Басрійська, Куфійська і Багдадська школи. Проблема походження мови. Питання про співвідношення звучання і значення. Граматика „ал-Кітаб” („Книга”) Сібавейхи. „Словник тюркських мов” Махмуда Кашгарського.


Тема 6. Становлення мовознавства як самостійної науки. Мовознавство епохи Відродження.

Мета: розглянути оформлення ідеї так званої філософської мови, яка, за задумом кращих вчених Відродження, повинна стати раціональним і довершеним засобом мислення і наукового спілкування, єдиною і загальною для всіх націй мовою.

Основна проблема: знайомство Європи з багато численними іншими культурами й мовами, усвідомлення всього багатоманітність світу, як воно проявляється у людському суспільстві, а разом з тим і його єдність – єдність у фундаментальних рисах, зростання гуманістичних тенденцій і поява нової, раціоналістичної філософії отримують своєрідне переломлення в теорії мови, накладають на неї свій відбиток. Цей вплив виражається в поступовому формуванні так званого універсалізму, однією з основних ознак якого було утвердження уявлення про всесвітню мову.

Зміст. Універсалістські тенденції в європейському мовознавстві (Ф. Бекон, Р. Декарт, Г.В. Лейбніц). „Загальна й раціональна граматика” (Пор-Рояль; А. Арно і К. Лансло). Спроби створення міжнародних мов. Зародження історичної і порівняльної точки зору на мову. Мовознавство у слов’янських країнах.


Тема 7. Формування порівняльно-історичного мовознавства.

Мета: дати загальну характеристику мовознавчому принципу історизму, що втілився в методі порівняння мов під історичним кутом зору і класифікації мов з урахуванням їхнього походження і розвитку.

Основна проблема: порівняльно-історичне мовознавство – величезна область теорії мови. Вона включає великий розділ, який торкається філософії мови і теорії розвитку мови, з одного боку, і величезну кількість конкретних описів мов – з іншого.

Зміст. Перший етап порівняльно-історичного мовознавства. Франц Бопп: основні завдання і методи досліджень; типологічна класифікація мов; теорія аглютинації. Значення творчості Расмуса Крістіана Раска. Якоб Грімм: теорія аблаута, закон переміщення приголосних. Лінгвістична спадщина О.Х. Востокова. Порівняльно-історичне мовознавство в середині ХІХ ст. Принципи й методика порівняльно-історичного дослідження.


Тема 8. Філософія мови в ХІХ столітті. Психологізм лінгвістичного опису (О.О. Потебня, Г. Штейнталь, В. Вундт).

Мета: показати розвиток мовознавчої думки у ХІХ ст., зокрема філософське осмислення онтології мови, що йшло поряд з порівняльно-історичними дослідженнями мов.

Основна проблема: зусилля вчених направлені на створення загальної теорії мови, перш за все на з’ясування природи мови і її відношення до мислення, а також на розробку основних принципів еволюційної теорії мови.

Зміст. Проблема співвідношення мови і мислення. Мова і мовлення. Розуміння – нерозуміння. Проблема походження й еволюції мови. Внутрішня форма слова. Співвідношення мови поезії і прози. Вчення про граматичну форму.

Тема 9. Молодограматичний етап в мовознавстві.

Мета: дати загальну характеристику молодограматизму як результату усвідомлення незадовільного стану компаративістики середини ХІХ ст. і творчих спроб змінити це положення.

Основна проблема: на думку молодограматиків, причину мовних змін треба шукати не в екстралінгвістичних, а у внутрілінгвістичних факторах. Їхня головна теза: будова самої мови (тобто організму мови, системи мови) і її функціонування веде до саморуху в системі.

Зміст. Принципи й методи молодограматизму. Лейпцизький гурток (Г. Пауль, К. Бругман, Г. Остгоф). Московська лінгвістична школа (Ф.Ф. Фортунатов, А.М. Пєшковський, О.О. Шахматов). Казанська лінгвістична школа (І.О. Бодуен де Куртене, М.В. Крушевський, В.О. Богородицький). Система мови в розумінні Л.В. Щерби.


Тема 10. Соціологічна парадигма теорії мови.

Мета: дати загальну характеристику соціолінгвістиці як реакції на індивідуалістичний психологізм молодограматизму.

Основна проблема: мова визначається як засіб спілкування й виформування думки та виявлення емоцій. Наголошується на системності й знаковості мови, зважається на дані психології та соціології.

Зміст. Женевська лінгвістична школа. Французька лінгвістична школа.


Змістовий модуль 2. Лінгвістика ХХ-ХХІ ст.


Тема 11. Лінгвістичний структуралізм. Основні напрямки структуралізму.

Мета: розглянути виникнення основних напрямків у структурній лінгвістиці, визначити причини їх виникнення, з’ясувати основні положення структурної лінгвістики.

Основна проблема: структурний аналіз поглиблюється шляхом розчленування системи – виявляє приховані елементи структурної організації системи. Поняття структурної лінгвістики стосується більше програми досліджень, а не їх результатів.

Зміст. Празька лінгвістична школа (празький функціоналізм). Принципи ПЛШ. Поняття функції в ПЛШ. Фонологічна концепція М.С. Трубецького. Теорія опозицій. Синтаксичні погляди ПЛШ.

Датський структуралізм (глосематика). Вихідні логічні постулати ДС. Поняття форми й субстанції. Поняття функції й види функцій. Учення про знаки й фігури.

Американська дескриптивна лінгвістика. Основні принципи АДЛ. Концепція мови у Л. Блумфільда. Поняття дистрибуції й дистрибутивних відношень. Види дистрибуції. Схема дистрибутивного аналізу.


Тема 12. Постмодернізм і постструктуралізм у мовознавстві.

Мета: дати загальну характеристику новітнім лінгвістичним школам ХХ століття.

Основна проблема: нові напрями з’явилися в основному не як пряме продовження попередніх власне лінгвістичних досліджень, а як наслідок застосування до мови підходів і методик інших наук, насамперед філософії та психології.

Зміст. Породжуюча граматика: принципи лінгвістичного опису. Породжуюча семантика и когнітивна лінгвістика. Психолінгвістика: напрямки й методи. Лінгвістична філософія і прагмалінгвістика. Лінгвістика тексту.



4. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

денна форма

усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

Модуль 1

Змістовий модуль 1. Зародження та розвиток лінгвістики.

Тема 1. Предмет і завдання теорії й історії мовознавства.

8

2

2


2

2

Тема 2. Теорія мови в античності. Китайське граматичне вчення.

8

2

2


2

2

Тема 3. Теорія мови в античності. Мовознавство в древній Індії.

8

2

2


2

2

Тема 4. Теорія мови в античності. Греко-латинське (середземноморське) граматичне вчення.

8

2

2


2

2

Тема 5. Теорія мови в середні віки.

8

2

2


2

2

Тема 6. Становлення мовознавства як самостійної науки. Мовознавство епохи Відродження.

8

2

2


2

2

Тема 7. Формування порівняльно-історичного мовознавства.

8

2

2


2

2

Тема 8. Філософія мови в ХІХ столітті. Психологізм лінгвістичного опису (О.О. Потебня, Г. Штейнталь, В. Вундт).

12

2

4


3

3

Тема 9. Молодограматичний етап у мовознавстві.

12

2

4


3

3

Тема 10. Соціологічна парадигма теорії мови

8

2

2


2

2

Разом за змістовим модулем 1

88

20

24


22

22

Змістовий модуль 2. Лінгвістика ХХ-ХХІ ст.

Тема 11. Лінгвістичний структуралізм. Основні напрямки структуралізму.

12

2

4


3

3

Тема 12. Постмодернізм і постструктуралізм в мовознавстві.

8

2

2


2

2

Разом за змістовим модулем 2

20

4

6


5

5

Усього годин

108

24

30


27

27

Модуль 2

ІНДЗ

27

-

-

-

27

-

Усього годин

27

-

-

-

27

-



5. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ


з/п

Назва теми

Кількість

годин

1.

Теорія й історія мовознавства як наука про мову.

Зміст теми:

        1. Предмет і завдання історії мовознавства. Фундаментальні теоретичні проблеми.

        2. Систематизація наукових напрямків в історії мовознавства. Предмет лінгвістики.

        3. Етапи розвитку лінгвістики:

  • етап граматичного мистецтва (ars grammatica);

  • етап лінгвістичної (граматичної) науки (scientia grammatica).

        1. Граматична правильність.

        2. Наукове мовознавство.

        3. Будова теорії й історії мовознавства:

  • поняття лінгвістичної традиції (китайська, індійська і греко-латинська граматичні традиції);

  • поняття наукової школи;

  • тип мовної теорії;

  • періодизація лінгвістичного мислення.

Рекомендована література:

  1. Алпатов В.М. История лингвистических учений: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. – М.: Языки русской культуры, 1999. – 368 с.

  2. Большой энциклопедический словарь. Языкознание / Под. Ред. В.М.Ярцевой. – М.: Большая российская энциклопедия, 1988. – С. 85.

  3. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. – М.: Прогресс, 1988. – 566 с.

  4. Демьянов В.З. Доминирующие лингвистические теории // Язык и наука конца ХХ века. – М., 1995.

  5. Зеленько А.С.Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.

  6. Касавин И.Т. Теория как образ и понятие // Вопр. философии. – 2001. – № 3.

  7. Ковалик І.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичної думки. – К.: Вища шк.., 1985. – 214 с.

  8. Космеда Т.А. Аксіологічні аспекти прагмалінгвістики: формування і розвиток категорії оцінки. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2000. – 350 с.

  9. Мельничук О.С. Мова як суспільне явище і як предмет сучасного мовознавства // Мовознавство. – 19777. – № 2. – С. 18.

  10. Мечковская Н.Б. Язык и религия: Пособие для студентов гуманитарных вузов. – М.: Агентство ФАИР, 1998. – 352 с.

  11. Паршин П.Б. Теоретические перевороты и методологический мятеж в лингвистике ХХ века // Вопр. языкознания. – 1996. – 2. – С. 19 – 42.

  12. Язык и наука конца 20 века / Под ред. Ю.С. Степанова. – М., 1995.

2

2.

Китайське граматичне вчення.

Зміст теми:

  1. Суть античних теорій мови (граматичне мистецтво, або мистецтво письма).

  2. Теорія іменування.

  3. Становлення граматичного мистецтва.

  4. Китайська граматична традиція.

  5. Особливості китайської ієрогліфіки.

  6. Ерья” – одна з найдавніших книг китайського канону.

  7. Праця Ян Сюна „Фаньянь” („Місцеві наріччя”) – спроба описати неканонічну мову.

  8. Словник Сю Шеня „Шовень цзецзи” („Опис простих і пояснення складних знаків”) – перша робота про китайську мову як предмет власне граматичного мистецтва.

  9. Принцип етимологізації в словнику Лю Сі „Шімін” („Пояснення імен”).

Рекомендована література:

  1. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 62 – 71.

  2. История лингвистических учений. Древний мир. – Л.: Наука, 1980. – С. 92 – 109.

  3. Зеленько А.С.Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.

  4. Ковалик І.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. – К.: Вища шк.., 1985. – С. 10 – 14.

  5. Сердюченко Г.П. Китайская письменность и ее реформа. – М., 1959.

  6. Яхонтов С.Е. Китайская языковедческая традиция // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 225.

2

3.

Мовознавство в древній Індії.

Зміст теми:

  1. Особливості індійської античної граматики.

  2. Восьмикнижжя” Паніні – завершений варіант граматичного індійського канону.

  3. Шивасутра” (канон, даний богом Шивою).

  4. Граматика Паніні як мистецтво формування плану вираження мови для досягнення плану змісту.

Рекомендована література:

  1. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 74 – 90.

  2. История лингвистических учений. Древний мир. – Л.: Наука, 1980. – С. 66 – 91.

  3. Зеленько А.С.Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.

  4. Ковалик І.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. – К.: Вища шк., 1985. – С. 10 – 14.

  5. Топоров В.Н. Панини. – М., 1968.

  6. Парибок А.В. Индийская языковедческая традиция // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 177 – 178.

2

4.

Греко-латинське (середземноморське) граматичне вчення.

Зміст теми:

  1. Особливості греко-латинської граматичної традиції.

  2. Ідеї про мову в діалозі Платона „Кратіл, або про правильність імен”:

  • проблема взаємовідношення мови і буття;

  • етимологія і внутрішня форма слова.

  1. Аристотель і його лінгвістична спадщина:

  • проблема багатозначності в лексиці і граматиці;

  • теорія відмінка.

  1. Логіко-граматичне вчення стоїків.

  2. Дискусія між аналогістами й анімалістами (Секст Емпірік).

  3. Трактат Марка Теренція Варрона „Про латинську мову”.

  4. Олександрійська школа граматистів.

  5. Граматика Діонісія Фракійця.

  6. Античне мовознавство і проблема правильності літературної мови (граматичної правильності).

Рекомендована література:

  1. История лингвистических учений: Древний мир. – Л.: Наука, 1980. – С. 110 – 232.

  2. Зеленько А.С.Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.

  3. Кобів Й.У. Принципи класифікації частин мови в античній граматиці // Іноземна філологія. – 1971. – Вип. 24.

  4. Орес М.В. Мовознавчі питання у стародавній Греції V – початку VI ст. // Іноземна філологія. – 1971. – Вип. 24.

  5. Тронский И.М. Античные теории языка и стиля. – М. – Л., 1986.

  6. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 91 – 109.

  7. Ковалик І.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. – К.: Вища шк.., 1985. – С. 20 – 24.

2

5.

Мовознавство середніх віків.

Зміст теми:

  1. Середньовічна Європа: реалізм і номіналізм.

  2. Семантична теорія Петра Іспанського.

  3. Основні положення теорії модистів.

  4. Арабське мовознавство: Басрійська, Куфійська і Багдадська школи.

  5. Проблема походження мови.

  6. Питання про співвідношення звучання і значення.

  7. Граматика „ал-Кітаб” („Книга”) Сібавейхи.

  8. Словник тюркських мов” Махмуда Кашгарського.

Рекомендована література:

  1. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 111 – 251.

  2. Зеленько А.С. Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.

2

6.

Мовознавство епохи Відродження.

Зміст теми:

  1. Лінгвістичні аспекти суспільно-мовної практики в Європі ХVІ – ХVІІІ ст.

  2. Універсалістські тенденції в європейському мовознавстві: емпіризм і раціоналізм у філософії мови ХVІІ – ХVІІІ ст. (Ф.Бекон, Р.Декарт, Г.В.Лейбніц).

  3. Загальна й раціональна граматика” (Пор-Рояль).

  4. Спроби створення міжнародних мов.

  5. Зародження історичної і порівняльної точки зору на мову.

  6. Мовознавство у слов’янських країнах.

Рекомендована література:

              1. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 111 – 251.

              2. Зеленько А.С. Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.

2

7.

Формування порівняльно-історичного мовознавства.

Зміст теми:

  1. Витоки порівняльно-історичного мовознавства.

  2. Перший етап порівняльно-історичного мовознавства.

  3. Франц Бопп: основні завдання і методи досліджень; типологічна класифікація мов; теорія аглютинації.

  4. Значення творчості Расмуса Крістіана Раска.

  5. Якоб Грімм: теорія аблаута, закон переміщення приголосних.

  6. Лінгвістична спадщина О.Х. Востокова.

  7. Порівняльно-історичне мовознавство в середині ХІХ ст.

  8. Принципи й методика порівняльно-історичного дослідження.

Рекомендована література:

              1. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 111 – 251.

              2. Зеленько А.С. Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.

              3. Ковалик С.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичної думки. – К.: Вища шк., 1985. – С. 53 – 90.

2

8.

Філософія мови в ХІХ ст.

Зміст теми:

  1. Романтичний напрямок.

  2. Натуралістичний напрямок. А.Шлейхер.

  3. Психологізм лінгвістичного опису (О.О. Потебня, Г. Штейнталь, М. Лацарус, В. Вундт):

  1. Проблема співвідношення мови і мислення.

  2. Мова і мовлення.

  3. Розуміння – нерозуміння.

  4. Проблема походження й еволюції мови.

  5. Внутрішня форма слова.

  6. Співвідношення мови поезії і прози.

  7. Вчення про граматичну форму.

Рекомендована література:

              1. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 362 – 365.

              2. Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высшая шк., 1975. – 304 с.

              3. Зеленько А.С. Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.

              4. Ковалик С.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичної думки. – К.: Вища шк., 1985. – С. 95 – 106.

              5. Кондрашов Н.А. История лингвистических учений. – М.: Просвещение, 1979. – С. 55 – 70.

              6. Мурзин Л.Н. Психологическое направление // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 405 – 406.

2

9.

Система поглядів В. фон Гумбольдта.

Зміст теми:

  1. Завдання мовознавства в розумінні В. фон Гумбольдта.

  2. Філософія мови й лінгвістичний опис.

  3. Проблема мови і мислення.

  4. Поняття „народного духу”.

  5. Вчення про мовну форму: внутрішня форма мови.

  6. Мова як діяльність.

  7. Проблема еволюції мови.

  8. Типологічна класифікація мов.

Рекомендована література:

  1. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 362 – 365.

  2. Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высшая шк., 1975. – 304 с.

  3. Зеленько А.С. Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.

  4. Ковалик С.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичної думки. – К.: Вища шк., 1985. – С. 95 – 106.

  5. Кондрашов Н.А. История лингвистических учений. – М.: Просвещение, 1979. – С. 55 – 70.

  6. Мурзин Л.Н. Психологическое направление // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 405 – 406.

2

10.

Молодограматичний етап в мовознавстві.

Зміст теми:

  1. Принципи й методи молодограматизму.

  2. Лейпцизький гурток (Г.Пауль, К.Бругман, Г.Остгоф).

  3. Московська лінгвістична школа:

  • лінгвістичне вчення Ф.Ф. Фортунатова;

  • синтаксичні погляди А.М. Пєшковського;

  • історизм граматичного вчення О.О. Шахматова.

  1. Казанська лінгвістична школа:

  • теоретичні погляди І.О. Бодуена де Куртене (дихотомії: „мова-мовлення”, „статичне-динамічне”; теорія фонем; теорія чергувань; типологічні дослідження);

  • системи поглядів М.В. Крушевського і В.О. Богородицького;

  • система мови в розумінні Л.В. Щерби.

Рекомендована література:

        1. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 415 – 468.

        2. Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высшая шк., 1975. – С. 109 – 128.

        3. Зеленько А.С. Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.

        4. Ковалик С.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичної думки. – К.: Вища шк., 1985. – С. 123 – 141.

        5. Чемоданов Н.С. Молодограмматизм // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 302.

2

11.

Лінгвістичне вчення Ф. де Соссюра.

Зміст теми:

  1. Лінгвістика й семіологія.

  2. Мовленнєва діяльність: мова – мовлення.

  3. Мова як знакова система.

  4. Поняття цінності (значимості) лінгвістичного знака.

  5. Синхронія и діахронія.

  6. Зовнішня і внутрішня лінгвістика.

Рекомендована література:

  1. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 362 – 365.

  2. Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высшая шк., 1975. – 304 с.

  3. Зеленько А.С. Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.

  4. Зубкова Л.Г. Язык как форма. Теория и история языкознания. – М.: Изд-во РУДН, 1999. – С. 74 – 78.

  5. Ковалик С.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичної думки. – К.: Вища шк., 1985. – С. 95 – 106.

  6. Кондрашов Н.А. История лингвистических учений. – М.: Просвещение, 1979. – С. 55 – 70.

  7. Чемоданов Н.С. Молодограмматизм // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 302.

2

12.

Соціологічна парадигма у філософії мови ХХ ст.

Зміст теми:

  1. Женевська лінгвістична школа:

  • наукова діяльність Шарля Балі;

  • лінгвістичні концепції Альбера Сеше.

  1. Французька лінгвістична школа:

  • діяльність Антуана Мейє;

  • теорія мови Жозефа Вандрієса.

Рекомендована література:

  1. Алпатов В.М. История лингвистических учений. – М.: Языки русской культуры, 1999. – С. 143 – 149.

  2. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 362 – 365.

  3. Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высшая шк., 1975. – 304 с.

  4. Звегинцев В.А. Женевская школа / Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ – ХХ векав в очерках и извлечениях. – М., 1965. – Ч. 2.

  5. Зеленько А.С. Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.

  6. Сергиевский М.В. Антуан Мейе и его «Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков» // Мейе А. Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков. – М., 1983.

2

13.

Празька лінгвістична школа (функціоналізм).

Зміст теми:

  1. Основні напрямки структуралізму та їх спільні риси.

  2. Принципи ПЛШ.

  3. Поняття функції в ПЛШ.

  4. Фонологічна концепція М.С.Трубецького.

  5. Теорія опозицій.

  6. Синтаксичні погляди ПЛШ.

Рекомендована література:

  1. Апресян Ю.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики (Краткий очерк). – М.: Просвещение, 1966. – 301 с.

  2. Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высшая школа, 1975. – С. 215 – 232.

  3. Булыгина Т.В. Пражская лингвистическая школа // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 390 – 391.

  4. Виноградов В.А. Структурная лингвистика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 496 – 497.

  5. Живов В., Тимберник. Расставаясь со структурализмом (Тезисы для дискуссий) // Вопр. языкознания. – 1997. - № 3. – С. 3 – 14.

  6. Засорина Л.Н. Введение в структурную лингвистику. – М.: Высшая школа, 1974.

  7. Основные направления структурализма. – М.: Наука, 1964.

  8. Ревзин И.И. Современная структурная лингвистика. Проблемы метода. – М.: Наука, 1997.

  9. Сахарова Т.А. От философии существования к структурализму. Критические очерки современных течений буржуазной французской философии. – М.: Наука, 1974. – 292 с.

  10. Структурализм. „За” и „против” / Под ред. Е.А.Басина и М.Я.Полякова. – М.: Прогресс, 1975.

  11. Филлипов Л.Ф. Структурализм и фрейдизм // Вопр. философии. – 1976. - № 3. – С. 155 – 163.

2

14.

Датський структуралізм (глосематика) й

американська дескриптивна лінгвістика.

Зміст теми:

  1. Вихідні логічні постулати ДС.

  2. Поняття форми й субстанції.

  3. Поняття функції й види функцій.

  4. Учення про знаки й фігури.

  5. Основні принципи АДЛ.

  6. Концепція мови у Л. Блумфільда.

  7. Поняття дистрибуції й дистрибутивних відношень.

  8. Види дистрибуції.

  9. Схема дистрибутивного аналізу.

Рекомендована література:

  1. Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М.: Высшая школа, 1975. – С. 233 – 242, 248 – 254.

  2. Белый В.В. Философские основы американской дескриптивной лингвистики // Вопр. языкознания. – 1977. - № 2.

  3. Мельничук А.С. Глоссематика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 107 – 108.

  4. Мурат В.П. Дескриптивная лингвистика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 130 – 131.

  5. Основные направления структурализма. – М.: Наука, 1964.

2

15.

Розвиток теорії й історії мовознавства на сучасному етапі.

Зміст теми:

  1. Породжуюча граматика: принципи лінгвістичного опису.

  2. Породжуюча семантика и когнітивна лінгвістика.

  3. Психолінгвістика: напрямки й методи.

  4. Лінгвістична філософія і прагмалінгвістика.

  5. Лінгвістика тексту.

Рекомендована література:

  1. Баронін А.С. Етнопсихологія. – К.: МАУП, 2000. – 116 с.

  2. Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика. – М.: Просвещение, 1987. – 160 с.

  3. Бондарко А.В. Функциональная грамматика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 565 – 566.

  4. Булыгина Т.В., Крылов С.А. Функциональная грамматика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 566.

  5. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язик и культура. – М.: Изд-во МГУ, 1973.

  6. Виноградов В.А. Типология // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 512 – 514.

  7. Волков А.Г. Язык как система знаков. – М.: Изд-во МГУ, 1966. – 85 с.

  8. Газов-Гинзбург А.М. Был ли язык изобразителен в своих истоках? (свидетельство прасемитского запаса корней). – Л.: Наука, 1965. – 181 с.

  9. Герд А.С. Введение в этнолингвистику. – СПб.: Изд-во ЛГУ, 1995. – 92 с.

  10. Громова Н.В. Генеративная лингвистика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 98 – 99.

  11. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории (Генеративная лингвистика) // Язык и наука конца 20 века / Под ред Ю.С.Степанова. – М., 1995. – С. 245 – 254.

  12. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории (Когнитивная лингвистика) // Язык и наука конца 20 века. – М., 1995. – С. 304 – 307.

  13. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории (функционализм) // Язык и наука конца 20 века. – М., 1995. – С. 262 – 273.

  14. Демьянков В.З. Когнитивизм, когниция, язык и лингвистическая теория // Язык и структуры представления знаний: Сб. научно-аналитических обзоров. – М.: ИНИОН РАН, 1992.

  15. Загнітко А.П. Основи функціональної морфології української мови. – К.: Вища школа, 1991. – 77 с.

  16. Залевская А.А. Введение в психолингвистику. – М., 1999.

  17. Залевская А.А. Психолингвистический подход к анализу языковых явлений // Вопр. языкознания. – 1999. - № 6. – С. 31 – 42.

  18. Иванов В.В. Лингвистическая география // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 268 – 269.

  19. Кобрик А.Е. Генеративная лингвистика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 98 – 99.

  20. Конев В.А. Инкорпорирующие комплексы и глубинные структуры // Вопросы грамматической ассиметрии. – Ташкент, 1989. – С. 22 – 25.

  21. Кубрякова Е.С. Начальные этапы становления когнитивизма: Лингвистика – психология – когнитивная наука // Вопр. языкознания. – 1994. - № 4. – С. 27 – 47.

  22. Кузнецов А.М. Этнолингвистика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 597 – 598.

  23. Леонтьев А.А. Психолингвистика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 404 – 405.

  24. Мечковская Н.Б. Общее языкознание. Структурная и социальная типология языков. – М.: Флинта; Наука, 2001. – 310 с.

  25. Нерознак В.Г. Ареальная лингвистика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 43, 44, 268 – 269.

  26. Олікова М.О. Соціолінгвістика. – К.: ІЗМН, 1997. – 144 с.

  27. Панфилов В.З. О гносеологических аспектах проблемы языкового знака // Вопр. языкознания. – 1977. - № 2.

  28. Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). – К.: Вид-во Українського фітосоціологічного центру, 1999. – С. 42 – 64.

  29. Семиотика и художественное творчество. – М.: Наука, 1977.

  30. Сильницкий Г.Г., Славин А.В. Проблема соотношения языка и мышления и «порождающая» модель языка // Вопр. философии. – 1990. - № 7.

  31. Слюсарева А.Н. Социологическое направление // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 482 – 483.

  32. Солнцев В.М. Языковой знак и его свойства // Вопр. языкознания. – 1977. - № 2.

  33. Степанов Ю.С. Семиотика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 440 – 442.

  34. Трансформационно-генеративная грамматика в свете современной научной критики. – М., 1980.

  35. Шахнарович А.М. Общая психолингвистика. – М.: Изд-во РОУ, 1995, 96 с.

  36. Швейцер А.Д. Социолингвистика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 481 – 482.

  37. Ярцева В.Н. Контрастивная лингвистика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 239.




6. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ


Згідно з робочою програмою для дисципліни „Теорія та історія мовознавства” практичні заняття не заплановані.



7. ТЕМИ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ


Згідно з робочою програмою для дисципліни „Теорія та історія мовознавства” лабораторні заняття не заплановані.



8. САМОСТІЙНА РОБОТА


з/п

Назва теми

Кількість

годин

1

Предмет і завдання теорії й історії мовознавства.

Завдання:

  • Зробити анотацію сучасних підручників із „Теорії мовознавства” та „Історії лінгвістичних учень”.

  • Укласти картотеку статей, присвячених розгляду мовознавчих шкіл та напрямків.

2

2

Лінгвістичне знання в культурах Древнього і Середньовічного Сходу. Греко-римська мовознавча традиція як фундамент європейського мовознавства.

Завдання:

Підготувати тези повідомлення з таких тем:

  1. Китайська лінгвістична традиція.

  2. Індійська лінгвістична традиція.

  3. Антична лінгвістична традиція (з розбором діалогу «Кратил»).

  4. Лінгвістична традиції Древнього Сходу.

  5. Японська (китайська) лінгвістичні традиції.

6

3

Проблеми мови у середньовічному західно-християнському світі. Європейська лінгвістика в епоху Відродження.

Завдання:

Підготувати тези повідомлення з таких тем:

  1. Середньовічні проблеми мови.

  2. Значення філософських праць М.В. Ломоносова.

  3. Теорії походження мови.

4

4

Загальне і порівняно-історичне мовознавство початку ХІХ ст.

Завдання:

На основі поданої у програмі літератури, власних пошуків у бібліотеці та Internet підготуйте реферативне повідомлення про:

  1. Теорію аглютинації Ф. Боппа.

  2. Лінгвістичну концепцію А. Шлейхера.

  3. Х. Штейнталя і психологізм в історичному мовознавстві.

2

5

Філософія мови в ХІХ ст. Психологізм лінгвістичного опису.

Завдання:

Підготувати доповіді за такими темами:

  1. В. Гумбольдт про сутність мови.

  2. В. Гумбольдт про співвідношення мови і мислення.

  3. В. Гумбольдт і О.О. Потебня.

  4. Лінгвістична концепція О.О. Потебні.

  5. Ф.Ф. Фортунатов і його школа.

3

5

Молодограматичний етап у мовознавстві.

Завдання:

Підготувати тези повідомлення з таких тем:

  1. Лексикографічна діяльність В.І. Даля.

  2. Лінгвістичні концепції О.О. Шахматова, Б.М. Ляпунова, О.О. Покровського й ін. (на вибір).

3

6

Соціологічна парадигма теорії мови.

Завдання:

Підготувати доповіді за такими темами:

  1. Методологічні основи французької школи соціологічної лінгвістики.

  2. А. Мейє як компаративіст.

2

7

Лінгвістичний структуралізм. Основні напрямки структуралізму.

Завдання:

І. Підготувати доповіді за такими темами:

  1. Передумови виникнення структуралізму.

  2. Лінгвістичний структуралізм: претензії і результати.

ІІ. На основі поданої у програмі літератури, власних пошуків у бібліотеці та Internet підготуйте реферативне повідомлення про:

Школи структуралізму:

  • Женевська лінгвістична школа.

  • Копенгагенська лінгвістична школа.

  • Празька лінгвістична школа.

  • Лондонська лінгвістична школа.

  • Американський структуралізм (дескриптивізм).

3

8

Постмодернізм і постструктуралізм у мовознавстві.

Завдання:

Підготувати тези повідомлення з таких тем:

  1. Сучасні дослідження функціональної і когнітивної лінгвістики.

  2. Лінгвістична семантика.

  3. Прагмалінгвістика.

  4. Комунікативно-діяльнісні теорії.

  5. Психо- і нейролінгвістика.

  6. Етно- і соціолінгвістика.

2


Разом

27




9. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ


Структура робочої програми навчальної дисципліни „Теорія та історія мовознавства” передбачає розвиток та актуалізацію навичок самостійної роботи студентів, що сприяє вирішенню найскладнішого і найактуальнішого завдання як лекційних, так і семінарських занять – розвитку творчого мислення студентів, уміння робити самостійні спостереження, аналітичні узагальнення і висновки, порівнюючи і зіставляючи мовні явища.

Студентам-філологам пропонується ряд рефератів науково-дослідного характеру, виконання якого є обов’язковою частиною при складанні заліку із зазначеної дисципліни.

Студенти мають можливість вибирати заздалегідь тему для науково-дослідної роботи. Студент має також можливість самостійно вибрати тему для реферування поза пропонованою тематикою, обов’язково узгодивши її попередньо з викладачем.

Реферат має включати такі структурні блоки:

  1. Вступ.

  2. Основна частина (розділи, підрозділи).

  3. Висновки.

  4. Список використаної літератури.

На титульній сторінці реферату мають бути вказані: його тема; прізвище, ім’я, по-батькові студента, курс і група. Всі реферати пишуться українською мовою на аркушах формату А4. Береги: зліва, зверху, знизу – 2 см., справа – 1 см. Нумерація проставляється у верхньому правому кутку, починаючи з другої сторінки.

Обсяг роботи – не більше 20 друкованих аркушів.

Індивідуальні науково-дослідні завдання (реферати) подаються на кафедру не менше, ніж за десять днів до початку сесії. Захист студентами ІНДЗ (реферату) відбувається під час індивідуально-консультативної роботи.

Тематика науково-дослідних завдань.


1. Мовознавство Давнього Сходу.

  1. Лінгвістичні традиції давнього Єгипту.

  2. Мовознавство шумерів і вавилонян. Списки граматичного характеру.

  3. Найдавніші оригінальні системи писемності Середньоазіатського Середземномор’я.

  4. Мовознавча проблематика в Біблії та Євангелії.

    1. Створення Септуагінти („Переклад сімдесяти тлумачників”).

    2. Проблеми перекладу Старого й Нового Завітів.

    3. Переклади грецькою мовою старозавітних текстів.

    4. Мова Біблії.

Література:

  1. Аверинцев С.С. Истоки и развитие раннехристианской литературы // История всемирной литературы: В 9 т. – М., 1983. – Т. 1. – С. 501 – 516.

  2. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – 549 с.

  3. Біблія.

  4. Білецький О. Про міфологію та філософію Біблії. – М., 1977.

  5. История лингвистических учений. Древний мир / Ред. А.В.Десницкая, С.Д.Кацнельсон. – Л., 1980. – 257 с.

  6. Лоя Я.В. История лингвистических учений: Материалы к курсу лекций. – М., 1968.


2. Становлення порівняльно-історичного мовознавства.

  1. Виникнення індоєвропеїстики.

  2. Становлення германістики.

  3. Виформування романістики. До питання про сформування романських мов.

  4. Становлення славістики.

Література:

  1. Алисова Т.Б., Репина Т.А., Таривердиева М.А. Введение в романскую филологию. – М., 1987.

  2. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский ЮВ. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 257 – 312.

  3. Березин Ф.М. История лингвистических учений. – М., 1984. – С. 20 – 21, 35.

  4. Бурське Э. Основы романского языкознания. – М., 1952.

  5. Жирмунський В.М. Общее и германское языкознание. – Л., 1976.

  6. Ковалик І.І, Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичної думки. – К.: Вища шк., 1985. – С. 53 – 90, 142 – 214.

  7. Кодухов В.И. Общее языкознание. – М., 1987. – С. 21 – 22.

  8. Кондрашов Н.А. История лингвистических учений. – М., 1975. – С. 25, 31 – 34.

  9. Кравчук Р.В. З історії слов’янського мовознавства. – К., 1961.

  10. Романское языкознание. – Л., 1972.

  11. Сергиевский М.В. Введение в романское языкознание. – М., 1952.

  12. Удовиченко Г.М. Загальне мовознавство: Історія лінгвістичних учень. – К., 1980. – С. 38 – 39.

  13. Хелимский Е.А. Романистика // Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990. – С. 419 – 421; Славистика // С. 458 – 459.

3. Критика молодограматизму.

  1. Школа „слів і речей” Гуго Шухардта.

  2. Естетична філософія мови. Карл Фосслер (Естетична школа, або неофілологія).

  3. Неолінгвістика (або ареальна лінгвістика).

Література:

  1. Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский ЮВ. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 493 – 504, 505 – 519, 520 – 532.

  2. Зеленько А.С. З історії лінгвістичних вчень. Посібник для студентів, магістрантів й аспірантів філологічних спеціальностей класичних і педагогічних ун-тів, пед. ін-тів. – Луганськ: Альма-матер, 2002. – 226 с.

  3. Кондрашов Н.А. История лингвистических учений. – М., 1975. – С. 105 – 107, 108.

  4. Нарский И.С. Критика семантического идеализма. Лекции прочитанные на философском факультете. – М., 1956. – 39 с.


4. Компаративістика ХХ століття.

  1. П.Г.Житецький – український компаративіст кінця ХІХ століття.

  2. С.П.Самійленко – український молодограматик другої половини ХХ століття.

  3. Т.В.Гамкрелідзе – індоєвропеїст.

  4. Яфетидологія. „Нове вчення” про мову.

  5. Я.Марр – романтик-яфетидолог і передвісник когнітивізму в мовознавстві.

Література:

  1. Алпатов В.М. История одного мифа. Марр и марризм. – М., 1991. – 240 с.

  2. Белодед И.К. Научное наследие П.И.Житецкого и современность // Вопр. языкознания. – 1968. - № 1. – С. 111 – 117.

  3. Білецький А. „Яфетичні зорі” академіка Марра // Наука і суспільство. – 1989. - № 11. – С. 71 – 72.

  4. Гамкрелидзе Т.В. Происхождение и типология алфавитной системы письма // Вопр. языкознания. – 1987. - № 2. – С. 1 – 3.

  5. Житецький П.Г. Вибрані праці. Філологія / Упор., вступ. стаття і примітки Л.Т.Масенко. – К., 1987. – 325 с.

  6. Жовтобрюх МА. Видатний український вчений П.Г.Житецький // Український історичний журнал. – 1967. - № 1. – С. 126 – 128.

  7. Климов Г.А. Т.В.Гамкрелидзе [к 60-летию дня рождения] // Сер. лит. и язык. Известия АН СССР. Сер. лит. и яз. – 1990. – Т. 49. - № 1. – С. 84 – 85.

  8. Леонтьев АА. Новое учение о языке // Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990. – С. 335.

  9. Луценко Н.А. К вопросу о взаимодействии научных парадигм в лингвистике (О монографии В.М.Алпатова о М.Я.Марре и марризме) // Язык, стиль, культура: Сб. науч. трудов. – Донецк, 1992. – С. 34 – 59.

  10. Миханкова В.А. Николай Яковлевич Марр. Очерк его жизни и научной деятельности. – М., 1949. – 553 с.

  11. Степан Пилипович Cамійленко // Мовознавство. – 1978. - № 1.

  12. Степанов Ю.С. Индоевропейское предложение: лексическое вхождение в структурные схемы // Вопр. языкознания. – 1988. - № 4. – С. 17 – 20.

  13. Чабаненко В.А. Cамійленко Стефан (Степан) Пилипович // Українська мова. Енциклопедія. – К., 2000. – С. 527.

  14. Шмальстиг У.Р. К индоевропейской проблеме (В святи с выходом в свет книги Т.В.Гамкрелидзе и В.В.Иванова „Индоевропейский язык и индоевропейцы”) // Вопр. языкознания. – 1988. - № 8. – С. 4 – 6.


5. Структурна типологія мов.

  1. Фактори мовної подібності.

  2. Природа типологічних подібностей.

  3. Напрямки типологічних досліджень.

  4. Фонетико-фонологічна і просодична типологія.

  5. Морфологічні типи мов.

  6. Типологічні закономірності в синтаксисі. Контенсивна типологія.

  7. Лексична типологія мов.

Література:

  1. Мечковская Н.Б. Общее языкознание. Структурная и социальная типология языков. – М., 2001. – С. 25 – 117.


6. Соціальна типологія мов.

  1. Функціональне розмаїття мов.

  2. Типологія літературних мов.

  3. Типологія мовних ситуацій.

  4. Допоміжні міжнародні мови та їхні типи.

  5. Мовна політика в типологічному освітленні.

Література:

  1. Мечковская Н.Б. Общее языкознание. Структурная и социальная типология языков. – М., 2001. – С. 117 – 247.


7. Школи постмодерного мовознавства.

  1. Ноам Хомський – представник і основоположник постмодернізму й пост структуралізму в мовознавстві.

  2. Мова і математика. Математична лінгвістика.

  3. Етнолінгвістика. Неогумбольдіанство.

  4. Е.Сепір – основоположник антропологізації й діахронізації лінгвістичного структуралізму.

  5. Металінгвістика.

  6. А.С.Зеленько – основоположник лінгвістичного детермінізму.

  7. Контрактивна лінгвістика. Типологія. Зіставна лінгвістика. Характерологія.

  8. Ареальна лінгвістика. Лінгвогеографія. Діалектографія.

Література:

  1. Звегинцев В.А. История языкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях: В 2 ч. – М.: Учпедгиз РСФСР, 1960. – Ч. II. – 329 с.

  2. Зеленько А.С. З історії лінгвістичних вчень. Посібник для студентів, магістрантів й аспірантів філологічних спеціальностей класичних і педагогічних ун-тів, пед. ін-тів. – Луганськ: Альма-матер, 2002. – 226 с.

10. МЕТОДИ НАВЧАННЯ


Метод лекції з елементами евристичної бесіди; наочно-практичний, репродуктивний, проблемно-пошуковий, дослідницький методи; самостійна робота студентів з осмислення й засвоєння нового матеріалу; творчі завдання, пошукова робота в Internet.




11. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ


ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ


Об’єктами поточного контролю знань студентів підготовки є:

а) систематичність та активність роботи на семінарських заняттях з метою перевірки теоретичних знань;

б) виконання завдань для самостійного опрацювання;

в) виконання модульних (контрольних) завдань;

г) виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань (реферату).


Критерії і норми оцінювання навчальної діяльності студентів на

семінарських заняттях


При контролі систематичності й активності роботи на семінарських заняттях оцінці підлягають: рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських заняттях; активність при обговоренні питань, що винесені на семінарські заняття; результати експрес-контролю тощо.

Відповідь на семінарських заняттях може бути оцінено від 0 до 10 балів. При підрахунку балів за цей вид контролю виставляється середньозважена кількість балів за всі заняття.

9-10 балів: студент чітко розуміє зміст завдання і вільно володіє спеціальною термінологією; матеріал викладає творчо, глибоко, послідовно висловлює власну думку; правильно застосовує знання із суміжних дисциплін для вирішення практичних завдань чи проблем; повністю розкрито зміст питання плану семінарського заняття. Припускається 2-3 неточності, які не призводять до помилкових висновків;

7-8 балів: студент правильно розкриває основний зміст та умови завдання; оперує необхідними термінами; матеріал викладає ґрунтовно, послідовно. У відповіді можливі 1-2 неточності у використанні спеціальної термінології,несуттєві помилки у висновках, узагальненнях, які не впливають на конкретний зміст;

5-6 балів: студент в основному правильно викладає зміст питання, але не завжди послідовно; не використовує знань із суміжних дисциплін; помиляється у вживанні спеціальної термінології; робить поверхові висновки;

3-4 бали: студент неповністю розкриває основний зміст питання; не вживає спеціальні терміни; робить грубі помилки в остаточних висновках;

0-2 бали: студент не розкриває основний зміст питання; не вживає спеціальні терміни, висновки відсутні.


Критерії і норми оцінювання виконання завдань для

самостійного опрацювання


При контролі виконання завдань для самостійного опрацювання оцінці підлягають: самостійне опрацювання тем у цілому; написання реферативних повідомлень, тез, доповідей із їхнім розглядом та обговоренням під час семінарських занять або індивідуально-консультативної роботи тощо (див. пункт 8. САМОСТІЙНА РОБОТА даної робочої програми. – С. 18-20.).

Відповідь за кожне завдання при виконанні обов’язкової самостійної роботи може бути оцінено від 0 до 30 балів. Підрахунок балів за цей вид контролю відбувається шляхом накопичення балів за всі види роботи.


Критерії і норми оцінювання виконання

модульних (контрольних) завдань


При виконанні модульних (контрольних) завдань оцінці підлягають теоретичні знання та практичні навички, яких набули студенти після опанування певного змістового модуля. Модульний контроль проводиться у формі тестів, відповідей на теоретичні питання та виконання практичних завдань.

Модульну контрольну роботу може бути оцінено від 0 до 20 балів. При виконанні модульних контрольних робіт підсумкова оцінка буде формуватися як середньозважена кількість балів за цей вид контролю.

15-20 балів: завдання виконані якісно (90% - 100% виконання усіх розділів модульної (контрольної) роботи);

10-14 балів: завдання виконані якісно з достатньо високим рівнем правильних відповідей (75% - 89% виконання усіх розділів модульної (контрольної) роботи);

5-9 балів: завдання виконані якісно з середнім показником правильних відповідей (50% - 74% виконання всіх розділів модульної (контрольної) роботи).

0-4 бали: завдання не виконано (виконання 49% усіх розділів модульної (контрольної) роботи).


Критерії і норми оцінювання виконання

індивідуальних навчально-дослідних завдань (реферату)


Максимальна оцінка – 40 балів. Реферат оцінюється на підставі таких критеріїв:

  • правильне і повне розкриття теми дослідження, її актуальність – 10 балів;

  • правильне цитування теоретичних джерел, рівень узагальнення і аналізу наукових праць – 5 балів;

  • грамотність, логічність і стиль викладу матеріалу – 5 балів;

  • уміння сформулювати висновки – 5 балів;

  • уміння усно коротко переказати зміст, вибрати основну суть питання, дотримуватися логіки викладу матеріалу (вступ, основний зміст, короткі висновки за темою) – 15 балів.



ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ


Підсумкове оцінювання знань студентів за результатами

поточного модульного контролю (ПМК)


Згідно з навчальною програмою дисципліни „Теорія та історія мовознавства” формою підсумкового семестрового контролю є залік.

Залік – це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів виконання ним усіх видів робіт на семінарських заняттях, самостійної роботи, а також захисту індивідуального навчально-дослідного завдання (реферату). Позитивна оцінка за результатами підсумкового модульного контролю є підставою для одержання студентом заліку з дисципліни.

Підсумковий модульний контроль здійснюється на останньому семінарському занятті, на якому студенту виставляється загальна сума балів, накопичених із дисципліни за семестр. На підсумковий модульний контроль виносяться питання, що охоплюють всю програму навчальної дисципліни.

Підсумкове оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою. Залік оцінюється за вербальною шкалою (зараховано, незараховано) та за шкалою ЄКТС (Європейської кредитно-трансферної системи) – А, В, С, D, E, FX, F.


Питання, що виносяться на залік

  1. Предмет і завдання історії мовознавства. Фундаментальні теоретичні проблеми.

  2. Систематизація наукових напрямків в історії мовознавства. Предмет лінгвістики.

  3. Етапи розвитку лінгвістики.

  4. Граматична правильність.

  5. Наукове мовознавство.

  6. Будова теорії й історії мовознавства.

  7. Суть античних теорій мови (граматичне мистецтво, або мистецтво письма).

  8. Теорія іменування.

  9. Становлення граматичного мистецтва.

  10. Китайська граматична традиція.

  11. Особливості китайської ієрогліфіки.

  12. Основні праці китайської граматичної традиції.

  13. Особливості індійської античної граматики.

  14. Особливості греко-латинської граматичної традиції (Платон, Аристотель).

  15. Логіко-граматичне вчення стоїків.

  16. Дискусія між аналогістами й анімалістами.

  17. Олександрійська школа граматистів.

  18. Античне мовознавство і проблема правильності літературної мови (граматичної правильності).

  19. Середньовічна Європа: реалізм і номіналізм.

  20. Основні положення теорії модистів.

  21. Арабське мовознавство: Басрійська, Куфійська і Багдадська школи.

  22. Проблема походження мови.

  23. Питання про співвідношення звучання і значення.

  24. Лінгвістичні аспекти суспільно-мовної практики в Європі ХVІ – ХVІІІ ст.

  25. Універсалістські тенденції в європейському мовознавстві: емпіризм і раціоналізм у філософії мови ХVІІ – ХVІІІ ст. (Ф. Бекон, Р. Декарт, Г.В. Лейбніц).

  26. Загальна й раціональна граматика” (Пор-Рояль).

  27. Спроби створення міжнародних мов.

  28. Зародження історичної і порівняльної точки зору на мову.

  29. Мовознавство у слов’янських країнах.

  30. Витоки порівняльно-історичного мовознавства.

  31. Перший етап порівняльно-історичного мовознавства.

  32. Порівняльно-історичне мовознавство в середині ХІХ ст.

  33. Принципи й методика порівняльно-історичного дослідження.

  34. Романтичний напрямок.

  35. Натуралістичний напрямок.

  36. Психологізм лінгвістичного опису (О.О. Потебня, Г. Штейнталь, М. Лацарус, В. Вундт).

  37. Система поглядів В. фон Гумбольдта.

  38. Принципи й методи молодограматизму.

  39. Лейпцизький гурток (Г. Пауль, К. Бругман, Г. Остгоф).

  40. Московська лінгвістична школа.

  41. Казанська лінгвістична школа.

  42. Лінгвістичне вчення Ф. де Соссюра.

  43. Женевська лінгвістична школа.

  44. Французька лінгвістична школа.

  45. Празька лінгвістична школа (функціоналізм).

  46. Датський структуралізм (глосематика) й американська дескриптивна лінгвістика.

  47. Породжуюча граматика: принципи лінгвістичного опису.

  48. Породжуюча семантика и когнітивна лінгвістика.

  49. Психолінгвістика: напрямки й методи.

  50. Лінгвістична філософія і прагмалінгвістика.

  51. Лінгвістика тексту.




12. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ


Поточне тестування та самостійна робота

Сума

Змістовий модуль №1

Змістовий модуль № 2

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

Т7

Т8

Т9

Т10

Т11

Т12

100

6

8

8

8

8

8

8

10

10

8

10

8


Т1, Т2 ... Т9 – теми змістових модулів.




КАРТА САМОСТЇЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА ТА РОЗПОДІЛ БАЛІВ

за видами завдань із дисципліни „Теорія та історія мовознавства”


Види самостійної роботи

Планові терміни виконання

Форми контролю та звітності

Максимальна кількість балів

ПМК

  1. Обов’язкові

За систематичність та активність на семінарських заняттях

1.1. Підготовка до семінарських занять

Протягом семестру

Активна участь в семінарських заняттях

10

За виконання модульних (контрольних) завдань

1.2. Підготовка до модульних контрольних робіт

Протягом вивчення змістового модуля

Перевірка правильності виконання модульних контрольних робіт

20

За виконання завдань для самостійного опрацювання

1.3. Підготовка домашніх завдань

Протягом семестру

Перевірка правильності виконання завдань

25

1.4. Написання ІНДЗ (реферату)

Згідно з графіком ІКР

Захист матеріалів реферату

40

Разом балів за обов’язкові види СРС

95

2. Вибіркові

За виконання завдань для самостійного опрацювання

2.1. Аналітичний (критичний) огляд наукових публікацій

Протягом семестру

Обговорення результатів проведеної роботи під час аудиторних занять або ІКР

5

Разом балів за вибіркові види СРС

5

Всього балів за СРС

100

Підсумковий контроль у формі іспиту


Загальна кількість балів у семестрі

100


Фактична кількість балів, отримана студентом за результатами поточного контролю та підсумками заліку, переводиться в державну оцінку за такими критеріями:

А – оцінка «відмінно» (90-100 балів) виставляється за глибокі знання навчального матеріалу, що міститься в основних і додаткових рекомендованих літературних джерелах, вміння аналізувати явища, які вивчаються, у їх взаємозв’язку і розвитку, чітко, лаконічно, логічно послідовно відповідати на поставлені питання;

В – оцінка «добре» (82-89 балів) виставляється за міцні знання навчального матеріалу, аргументовані відповіді на поставлені питання;

С – оцінка «добре» (74-81 бал) виставляється за міцні знання навчального матеріалу, аргументовані відповіді на поставлені питання, які, однак, містять певні (несуттєві) неточності;

D – оцінка «задовільно» (64-73 бали) виставляється за посередні знання навчального матеріалу, мало аргументовані відповіді;

E – оцінка «задовільно» (60-63 бали) виставляється за слабкі знання навчального матеріалу, неточні або мало аргументовані відповіді, з порушенням послідовності його викладання;

FX – оцінка «незадовільно» з можливістю повторного складання екзамену (35-59 балів) виставляється за незнання значної частини навчального матеріалу, суттєві помилки у відповідях на питання;

F – оцінка «незадовільно» з обов’язковим повторним вивченням навчальної дисципліни (1-34 бали) виставляється за незнання значної частини навчального матеріалу, суттєві помилки у відповідях на питання, незнання основних фундаментальних положень.

Кількість балів вноситься до відомості обліку успішності за поточним модульним контролем і є основною для визначення загальної успішності студента з даного предмету.

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-бальну та шкалу за системою ЕСТS (ЄКТС) здійснюється в такому порядку:


Шкала оцінювання: національна та ECTS


Сума балів за всі види навчальної діяльності

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

для екзамену, курсового проекту (роботи), практики

для заліку

90 – 100

А

відмінно

зараховано

82-89

В

добре

74-81

С

64-73

D

задовільно

60-63

Е

35-59

FX

незадовільно з можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

0-34

F

незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни




13. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ


      1. Опорні конспекти.

      2. Методичні рекомендації до підсумкового контролю та виконання індивідуальних завдань.

      3. Перелік основних термінів та понять з дисципліни.

      4. Питання для самоконтролю за темами.

      5. Фонд електронних документів та друковані посібники (кафедральні видання).



14. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА


Базова


  1. Алпатов В.М. История лингвистических учений: Учеб. пособ. 2-е изд., испр. – М.: Языки русской культуры, 1999. – 368 с.

  2. Березин Ф.М. История лингвистических учений: Учеб. пособие для филол. спец, ун-тов и пед. ин-тов. – М.: Высшая шк., 1975. – 304 с.

  3. Березин Ф.М, Головин Б.Н. Общее языкознание. – М.: Просвещение, 1979. – 224 с.

  4. Глущенко В. Лінгвістичний метод як складна логічна одиниця (до визначення семантики терміна) // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. – 2001. – № 4. – С. 124 – 127.

  5. Глущенко В А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. XX ст.). – Донецьк, 1998. – 222 с.

  6. Жирмунский В.М. Общее и германское языкознание. – Л.: Наука, 1976.

  7. Звегинцев В.А. История языкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях: В 2 ч. – М.: Учпедгиз РСФСР, 1960. – Ч. 1. – 404 с., Ч. II. – 329 с.

  8. Зеленько А.С. З історії лінгвістичних вчень. Посібник для студентів, магістрантів й аспірантів філологічних спеціальностей класичних і педагогічних ун-тів, пед. ін-тів. – Луганськ: Альма-матер, 2002. – 226 с.

  9. История лингвистических учений. Позднее средневековье / Отв. ред. А.В.Десницкая. – СПб.: Наука, 1991. – 264 с.

  10. История лингвистических учений. Средневековый Восток. – Л.: Наука, 1980.

  11. Иоргу Йордан. Романское языкознание. Историческое развитие. Течения, методы / Пер. с румынского / Под ред. и с примечаниями Н.Г.Карлэтяну. – М.: Прогресс, 1971.

  12. Ковалик І.І., Cамійленко С.П.. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичної думки. – К.: Вища шк., 1985. – 214 с.

  13. Кодухов В.И. Общее языкознание. – М., 1974. – 308 с.

  14. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. - К.: Академія, 1999. – 288 с.

  15. Лебедева Л.В. Общее языкознание Учеб.-метод. пособ. для студ. филол, ф-тов пед. ин-тов. – Благовещенск, 1973.

  16. Макаев З.А. Общая теория сравнительного языкознания. – М.: Наука, 1977.

  17. Общее языкознание. Формы существования функции, история языка / Под ред. Б.А.Серебренникова. – М.: Наука. 1970. – 599 с.

  18. Общее языкознание. Внутренняя структура языка / Под ред. Б.А.Серебренникова. – М.: Наука, 1972. – 561 с.

  19. Общее языкознание. Методы лингвистических исследований / Под ред. Б.А.Серебренникова. – М.: Наука, 1973. – 513 с.

  20. Рождественский Ю.В. Лекции по общему языкознанию. – М.: Высшая шк., 1990. – 375 с.

  21. Русское и славянское языкознание в России середины XVIII – XIX вв. (в библиографических очерках и воспоминаниях современников). Учеб. пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1980.

  22. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища шк., 1988. – 322 с.

  23. Язык и наука конца 20 века / Под ред. Ю.С.Степанова. – М., 1995. – 432 с.


Допоміжна


  1. Бенвенист Эмиль. Общая лингвистика. Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1974. – 445 с.

  2. Березин Ф.М. История лингвистических учений: Учеб. пособие для филол. специальностей ун-тов и пед. ин-тов. М.: Высшая шк., 1975. – 204 с.

  3. Бирнбаум Хенрик. Праславянский язык (достижения и проблемы его реконструкции). Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1987. – 509 с.

  4. Булаховський Л.А. Нарис з загального мовознавства. – К.: Рад. шк., 1959.

  5. Блумфильд Л. Язык. Пер с англ. – М.: Прогресс, 1965. – 606 с.

  6. Вопросы лингвистической географии / Под ред. Р.И.Аванесова. – М.: Изд-во АН СССР, 1962. – 254 с.

  7. Вопросы русского и общего языкознания. Ученые записки. Т.33. Серия филологическая. – Вып. 11.

  8. Гепнер Ю. Очерки по общему языкознанию. – К., 1959.

  9. Гумбольдт Вильгельм фон. Избранные труды по языкознанию. Пер с нем. – М.: Прогресс, 1984. – 195 с.

  10. Дегтерева Т.А. Пути развития современной лингвистики. Этноисторические проблемы индоевропейской глоттогонии. – М.: Изд-во ВПГИ и АОН ЦК КПСС, 1962. – 213 с.

  11. Звегинцев В А. Очерки по общему языкознанию. – М.: Изд-во МГУ, 1962.

  12. Звегинцев В.А. Язык как лингвистическая теория. – М.: Изд-во МГУ, 1973.

  13. История лингвистических учений. Древний мир. – Л., 1980. – 2576 с.

  14. Касевич Б.В. Элементы общей лингвистики. – М.: Наука, 1977.

  15. Кобилянський Б.В. Короткий огляд історії мовознавства. – К.: Рад. шк., 1964. – 150 с.

  16. Кондрашов Н.А. Общее языкознание: Курс лекций. – Ч. 1. История языкознания. – М., 1972.

  17. Кравчук Р.В. 3 Історії слов’янського мовознавства (Видатні славісти-мовознавці). – К.: Рад. шк., 1961. – 138 с.

  18. Ленинизм и теоретические проблемы языкознания / Под ред. Ю.С.Степанова. – М.: Наука, 1970. – 432 с.

  19. Ломтев Т.П. Общее и русское языкознание. – М.: Наука, 1976.

  20. Общее языкознание: Хрестоматия / Сост. Б.И.Косовский; под общей ред. А.Е.Супруна. – Минск: Вышэйшая школа, 1976.

  21. Славянское и балканское языкознание. Проблемы современных славянских и балканских языков. – М.: Наука, 1976.

  22. Соссюр Фердінан де. Курс загальної лінгвістики. – К.: Основи, 1998. – 320 с.

  23. Степанов Ю.С. Методы и принципы современной лингвистики. – М., 1975.

  24. Трубецкой Н.С. Избранные труды по филологии. – М.: Прогресс, 1987. – 558 с.

  25. Удовиченко Г.М. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичних учень: Консультаційний посібник для студентів філол. ф-тів ун-тів і пед. ін-тів. – К.: Вища шк., 1980.

  26. Удовиченко Г.М. Загальне мовознавство. Консультації. Спеціальність „Українська мова і література”. – К.: Вища шк., 1974.

  27. Фортунатов Ф,Ф. Избранные труды. – Т. 2. – М.: Госпедгиз РСФСР, 1957. – 462 с.

  28. Хрестоматия по истории русского языкознания / Сост. Ф.П.Филина. – М.: Высшая шк., 1973.

  29. Хроленко А.П. Общее языкознание: Руководство к самостоятельной работе над курсом. Учеб. пособие для студентов-заочников IV – V курсов ф-тов рус. яз. и лит. пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1981.

  30. Чаттерджи Сунити Кумар. Введение в индоевропейское языкознание. – М.: Гл. ред-ция восточной литературы, 1977.


Словники лінгвістичної термінології,

лінгвістичні енциклопедії, довідники


  1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. — М.: Советская знциклопедия, 1969.

  2. Большой энциклопедический словарь. Языкознание / Под ред. В.Н.Ярцевой. – М.: Большая российская энцикл., 1998. – 685 с.

  3. Васильева Н.В., Виноградов В.А., Шаоснарович А.М. Краткий словарь лингвистических терминов. — М.: Русский язик, 1995.

  4. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К., 1985.

  5. Енциклопедія українознавства: В 7 т. / Гол. ред. В.Кубійович. – Перевидання в Україні. – Л., 1993.

  6. Кратний словарь когнитивных терминов / Е.С. Кубрякова, В.3. Демьянков, Ю.Г. Панкрац, Л.Г. Лузина . – М.: Изд-во МГУ, 1996.

  7. Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В. Н. Ярцевой. – М.: Сов. энцикл., 1990. – 685 с.

  8. Штерн І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. Енциклопедичний словник для фахівців з теоретичних гуманітарних дисциплін та гуманітарної інформатики. – К.: АртЕк, 2001. – 335 с.

  9. Українська енциклопедія юного філолога (мовознавця) / Уклав А.С.Зеленько. - Луганськ: Шлях. 2000. – 124 с.

  10. Українська мова: Енциклопедія /Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко (співголова), М.П.Зяблюк та ін. – К.: Укр. енцикл., 2000 – 752 с.

  11. Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева – 2-е изд. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. – 685 с.

  12. Энциклопедия для детей. Т.10. Языкознание. Русский язык / Гл. ред. М.Д.Аксёнова. – М.: Аванта +, 1998. – 704 с.




15. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ


© Copyright 2012-2019, Все права защищены.