Філософські вчення, школи, течіi, напрями

8. Філософські вчення, школи, течії, напрями.

Якщо філософ будує свої погляди (в тій чи іншій галузі) на якійсь одній основі, виходячи з одного принципу, то таку філософію звемо моністичною або монізмом. Якщо філософ виходить із двох принципів — говоримо про дуалізм, якщо з багатьох — про плюралізм (див, далі вираз «плюралістична етика») . Вважає філософ, що основа усього в світі є матepія — звемо його філософію матеріалізм. Коли ж якийсь філософ говорить про душу як основу усього в світі, то маємо справу зі спіритуалізмом.
Окремої уваги заслуговують такі слова, як раціоналізм, емоціоналізм та ін. Вони означають, що філософ, про якого йде мова, надає окремої ваги тим чи іншим формам людського душевного життя: pаціо — розумові або емоціо — почуттю. Окремого пояснення потребують ще два слова, з якими будемо зустрічатись далі. Містика — слово це часто вживають або просто як те саме, що й релігія, або щоб визначити щось таємниче, незрозуміле, загадкове, темне або в релігії, або взагалі в житті та світі. Слово це значить в філософії щось інше — всяке вчення, що вчить про сполучення, поєднання людини, людської душі з Богом, звемо містикою. Отже, містики — це не всі релігійні люди та не всі релігійні філософи; на прикладах українських містиків (Сковорода!) зрозуміємо значення цього слова ще більше. Ідеалізм, ідеаліст: ідеалізм є у звичайній мові віра в щось вище, ліпше в «ідеалі», а ідеаліст — людина, що в ідеали вірить та відповідно до цього живе («непрактична людина»). В філософії слово «ідеалізм» означає вчення про те, що думка («ідея») має значення, та навіть головне значення, в житті окремої людини або й народів, в пізнанні, та і в зовнішньому світі; ідеалізм є визнання, що ідеал-думка є могутня сила. Ідеаліст є такий філософ, що це вчення поділяє. Ідеалізм є складне філософське вчення. Отже, тут повного пояснення цього слова дати не можемо.
Філософія стародавньої Індії
Ортодоксальні школи (строго слідують законам "Веди"). Філософія йоги, сформульована в 2 ст. до н.е. філософом Патанджамі. Основна позиція: світ вічний, у світі існують 2 сфери: природи і людей.
Неортодоксальні школи (не є прибічниками законів "Веди") Філософія буддизму, заснована в 6 ст. до н.е. царевичем Сиддхардом (Буддою).
Навчання Будди: світ вічний, ніким не створений складається з 5 першооснов і дхарм.
Основні положення: Брахмаізм ( 6 даршан): мімансу, веданта, сакхья, ньяя, вайшешика, йога;
Чарваки, Буддизм, Джаийнизм, Хинаяма (напрямок буддизму).
Філософія стародавнього Китаю
Виникає в 2 ст. до н.е. - релігійно-міфологічний світогляд: світ - хаос, у якому небом керує янь (чоловічий початок), а землею - інь (жіночий). 1 ст. до н.е. - натурфілософська концепція: в результаті взаємодії ефіру (ци) на інь і янь зявилося 5 першооснов і дао ("шлях").
Даосизм, заснований Лао-цзы в 604 р. до н.е. Дао - загальна закономірність, першооснова і завершення всього існуючого; вічно і безіменно, безтілесно і безформно; є присутнім скрізь.
Конфуціанство, засновник - Кон-Фу-цзы (551 - 471 р. до н.е.). Небо - вища сила і грізний володар, судьба та доля.
Антична філософія
Існує два напрямки: ідеалістичний та матеріалістичний.
Стародавня Греція
Матеріалісти ставлять проблему архе - першооснови світу.
Мілетська школа.
Фалес 624-547до н.е. Архе - це вода. У воді зародилося життя.
Анаксимандр 610-546 до н.е. Світ, що являє собою сполучення протилежностей: тепле і холодне, сухе і вологе. З цієї про матерії виникають чотири елементи: вогонь, вода, земля, повітря. Наш світ один з безлічі інших світів.
Анаксимен 585-525 до н.е. Архе -повітря. В залежності від ступеня ущільнення зявляються: вода, вогонь, земля, камінь, метал, вітер, хмари.
Еліати, Ксенофан 580-487до н.е. Все у світі складається з води і землі. Бог –породження людського розуму. Бог – це сама природа.
Пармегид 540- 480 до н.е. Порушує питання про шляхи пізнання навколишнього світу. Не можна довіряти почуттям, потрібно керуватися раціональним пізнанням.
Зенон 490-430 до н.е. Порушує питання про природу руху. Рух –діалектика перервного і неперервного. Заперечення руху –обман почуттів. Почуттям довіряти не можна.
Геракліт 544-483 до н.е. Світ ніким не створений, він вічний, він закономірно загоряється і вгасає. З чистого розуму, шляхом розколу і боротьби відбулося безліч речей. Мудрість –є пізнання розуму.
Эмпедокл 487-424 до н.е. Чотири початки: земля, вода, вогонь, повітря. Ці корені пасивні, але на них діють активні сили: ворожнеча і дружба.
Анаксагор 500-428 до н.е. Не можна вживати терміни – „виникає і знищується”. Треба говорити змішується і розділяється. В основ і всіх речей існують насіння геометрії, це проматерія. Ніщо не виникає і ніщо не пропадає. Джерело руху протистоїть матерії.
Демокріт 460-371до н.е. В основі матерії лежать атоми. Порожнеча поза атомом, простір поза матерією. Атоми розрізняються формою: вогонь з кулястих, земля з кубічних і т.д. Демокріт виділяв два види якості: первинна якість залежне від властивостей атомів: щільність, величина, рихлість; вторинна якість річ сприймається людиною: гаряче, холодне, смак, запах. Представлення про космос –світи незліченні і різні за розмірами, одні світи ростуть, інші руйнуються, гинуть друг від друга.
Ідеалісти:
Орфей вимагає вести чисте життя, релігійні церимонії. Вино повинне сприйматися як символ злиття з богом. Головний бог Вакх – бог провина.
Піфагор 580-500 до н.е. Говорив про безсмертя душі. Тіло –гробниця душі. Вивчати науки. Праця –ідеал знехтуваних, тільки розум гідний шанування. Почуттєве пізнання не є щирим. Математика – діяльність логіки і думки. Весь всесвіт – гармонія і числа.
СОФІСТИ
Протагор 480-410 до н.е. "Людина є міра всіх речей –сущих у їхньому бутті і несучих у їхньому небутті." Тому не можлива загальнозначуща істина. Усе відносно. Нічого не існує. Якби що-небудь існувало, воно було б непізнаваємо.
Сократ 469-399 до н.е. Ціль філософії не пізнання світу, а навчити людей, як треба жити. Виділяє два види знань: конкретне й абстрактне. "Я заню те, що я нічого не знаю". Джерело знання –внутрішній голос. Підсумок пізнання –три основні чесноти: врівноваженість, хоробрість, справедливість.
Платон 427-347до н.е. Існує два світи: світ ідей - щире буття, світ мінливих непостійних речей. Речі – суміш буття і небуття, ідеального і неідеального.
Арістотель 384-322 до н.е. Система наук –теоретична (пізнання заради самих знань); практична (рекомендації для поводження людини); творча (пізнання з метою приношення користі). Головна проблема –відношення одиничних речей і загальних понять (ідей). Ідеї існують нереально, а як результат нашого пізнання. Характеристики сутності: кількість, якість, відношення, місце, час, положення, стан, дія, страждання. Праці: "Метафізика", "Фізика", "Політика", "Про тварин" та інші.
Елинсько-Римська
Эпікур 342-271до н.е. Весь всесвіт складається з атомів, що рухаються ,крім них немає нічого, крім порожнього простору. Ціль пізнання природи –звільнення людини від страху смерті і від марновірств. Це необхідно для досягнення спокою, незворушності, у яких і є щире благочестя.
СТОЇКИ
Зенон, Посидопій, Марко Аврелій 336-246 до н.е., 135-51до н.е., 121-190 Бог і природа єдині. І людина – частина цього. Світом вцілому керує сила -божество. Моральність –самозбереження і самоствердження. Гріх - саморуйнування. Гарантія щастя –правильні бажання і помірність,тобто розвиток особистості .
СКЕПТИКИ
Аркесилай, Энезидем 315-240 до н.е. Висувають сумнів як принцип мислення, особливий сумнів у надійності істини.
Середньовічна філософія
Західна Європа
5-11століття
РАННЄ ХРИСТИЯНСТВО
Основні проблеми: питання про триєдність Бога; проблема Христа, як бога і як людини одночасно. Існувало два напрямки: монофізти (Ісус тільки Бог, взявший на час людське тіло); дифізти (Ісус і людина і Бог одночасно, у нього дві природи). Крім того християнство поділяється на західне і східне.
Західне: Бог батько дорівнює Богу сину, від них святий дух.
Східне: Бог батько, Бог син, Бог святий дух.
Августин(Північна Африка) 354-430 Людство спокушене жертвою Ісуса. Роль Іуди вище ролі Христа, тому що він приніс в жертву свою честь.
МІСТИЦИЗМ
Пізнання Бога можливе тільки через почуття, через емоції, без участі розуму.
Берман-Клервоський, Франц 1090- 1153. Шлях пізнання бога дуже складний:
1.Відчути себе незначущим перед обличчям Бога; 2.Любов до Бога. Людину любити не можна; 3. Замилування гріхів перед Богом; 4.Зєднання всіх передуючих моральних станів приводить до екстазу. Праці: "Texteschoіsіs".
Майстер Экхарт, Геранія 1260-1327 Душа людини містить в собі іскорку божу –це сутність людської душі. Завдяки цьому можливе містичне пізнання бога. Його шлях починається з щирого покаяння, відмов від самого себе. Роботи: "Проповіді і міркування".
Августин Блаженний (354-430) Без віри немає знань, немає істини, отже Бог є вищою сутністю. Бог створив світ з волі, а не за необхідністю. Світ неоднорідний. У нього є душа і воля.
СХОЛАСТИКА
Хома Аквінський (Італія)
1225-1274 В пізнанні світу і бога необхідно використовувати розум і логіку. Існують форма і матерія. Вони не є першоосновами світу. Матерія створена богом з нічого.
Роботи: "Summacontragentіles", "Summatheologіae", "Quaestіonesdіsputatae". Навчання про людину: людина –проміжна ланка між духовним і матеріальним. Людина вільна вибирати між добром і злом.
Філософія відродження
Соціально-політичні навчання
Макіавеллі 1469-1527 Створив теорію розвитку держав, у якій вони піднімаються досягають вершин, потім занепадають. Доля ототожнюється з Богом. Але людина, знаючи закономірності і використовуючи свою волю, може змінити свою долю. Сильна держава повинна мати на чолі хитрого, підступного, жорстокого володаря. Робота: "Государ".
Томас Мор 1479-1555 Вважав, що необхідно створити нові суспільні відносини, засновані на гарантованій справедливості і рівному розподілу суспільного багатства. Усі мають право працювати і зобовязані це робити. Створити таке співтовариство можна за допомогою гарного правителя. Робота: "Утопія".
Томазо Кампанелла 1568-1639 Пропонував створити релігійну державу ("царство боже на землі"). Створити його потрібно за допомогою масового востання. На чолі такої держави повинен стояти верховний жрець з Владою, Мудрістю, Любов’ю. Всесвітнє обєднання повинен очолювати Папа римський і римський сенат. Робота: "Місто Сонця".
Філософія нового часу
СЕНСУАЛІЗМ
Френсіс Бекон 1561-1626 Основна задача –пізнання природи і підпорядкування її влади людиною. Істина двоїста: від бога, від природи. Філософія матеріалістична.
Томас Гоббс 1588-1679 Раціоналіст і матеріаліст. Існують тільки конкретні речі. Показники пізнання -почуття. Розробив теорію: істина не властивість речей, а властивість суджень про річ. Гоббс –представник механістичного матеріалізму. Людина –механізм, що діє за законами механіки. Роботи: "Левіафан", "Про людину", "Про громадянина", "Про тіло".
РАЦІОНАЛІЗМ
Рене Декарт 1596-1650 Вважає основою пізнання -логіку. Ставить проблему нового методу наукового дослідження. Сумнів –діяльність думки. „Я сумніваюся, я мислю, я існую”.
Бенедикт Спіноза 1632-1677 Субстанція – реальний світ, вона Бог (пантеїзм). Модуси - рух; рух – нескінченний модус субстанції. Критикував Біблію.
Готфрід Лейбніц 1646-1716 Здійснив філософський перехід від матеріалізму до обєктивного ідеалізму. Монад –первісна вічна про матерія. Теологія Лейбніца доводить буття Бога. Роботи: "Нові досвіди про людський розум", "Теодицея".
СУБЄКТИВНІ ІДЕАЛІСТИ
Джордж Берклі 1685-1753 Доводить абсолютність вторинних якостей і субєктивність первинних. Висновок: речі –комплекси наших відчуттів. Роботи: "Досвід нової теорії зору".
Девід Юм 1711-1766 Людині дані відчуття і на їхній основі виникає емоційний стан. Люди вважають джерелом відчуттів об’єктивний світ, але це не так. Людина –хаос вражень, відчуттів. Чи є бог – не відомо. Робота: "Трактат про людську природу."
НАТУРФІЛОСОФІЯ
Джордано Бруно 1548-1600 Мета філософії не пізнання надприродного бога, а пізнання природи. Природа нескінченна, існує нескінченне число світів у всесвіті. Основна одиниця буття -монад, у її діяльності зливається тілесне і духовне. Вища субстанція - монад, монад чи бог.
Жан-Жак Руссо (1712-1778) Основна тема філософських міркування - доля особистості в суспільстві. Почуття просинаються в людині раніше, ніж розум, отже, вони важливіші. Гармонії в суспільстві немає.
Німецька класична філософія
Іммануіл Кант (1724-1804) Два періоди творчості: докритичний і критичний. Вчення про пізнання. Джерела пізнання: чуттєвість, розум. Судження (ноумени) - субєкт( ) предикат( ). Види суджень: 1.аналітичні судження - повторює те, що укладено;
2.синтетичне судження - додає нове в характеристиці. Існує загальний моральний закон. Релігія -спосіб змусити людей бути моральними.
Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831) Філософія заснована на ідеалізмі. Вихідне поняття - абсолютна ідея. Її атрибути: загальність, діяльність. Філософська система: логіка, ф.природи, ф.духу. Філософія духу містить у собі навчання про субєктивний, обєктивний і абсолютний дух.
Марксистська філософія
Карл Маркс (1818-1883), Фрідріх Енгельс (1820-1895)
Створюють діалектичний матеріалізм:
1.зєднання діалектики і матеріалізму;
2.поширення матеріалізму на область історії;
3.суспільне буття є первинним визначальним суспільного розвитку;
4.розробка основних категорій філософії, як універсальних законів буття;
5.розкриття загальсоціологічних законів розвитку суспільства;
6.створення прогресивно-формаційної теорії суспільства.
Роботи: "Капітал". К.М: "Маніфест Комуністичної партії", "Громадянська війна у Франції". Ф.Э.: "Походження вітчизни, приватної власності і держави".