Форма № Н - 3.04
ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ
„КРАМАТОРСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ”
Кафедра української філології та методики викладання мов
„ЗАТВЕРДЖУЮ”
Проректор з навчально-
методичної роботи
________________________________
„______”_______________2012 року
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
1.2.6. Вступ до мовознавстваё
напрям підготовки – 6.020303 Філологія
освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр
Історико-філологічний факультет
Краматорськ – 2012 рік
Робоча програма навчальної дисципліни „Вступ до мовознавства” для студентів І курсу історико-філологічного факультету за напрямом підготовки 6.020303 Філологія. – Краматорськ: КЕГІ, 2012. – 28 с.
Розробник: Бодик Остап Петрович, канд. філол. наук, професор, зав. кафедри
української філології та методики викладання мов
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри української філології та методики викладання мов
Протокол від „25” жовтня 2012 року № 3
Завідувач кафедри української філології та методики викладання мов
___________________ (Бодик О.П.)
(підпис) (прізвище та ініціали)
„____”________________ 2012 року
Схвалено методичною радою Краматорського економіко-гуманітарного інституту
Протокол від „____”________________ 2012 року № ___
„___”______________2012 року Голова _______________ (Останкова Л.А.)
(підпис) (прізвище та ініціали)
© КЕГІ, 2012 рік
© Бодик О.П., 2012 рік
1. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
|
Найменування показників |
Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень |
Характеристика навчальної дисципліни |
|
|
денна форма навчання |
заочна форма навчання |
||
|
Кількість кредитів – 2,5 |
Галузь знань 0203 Гуманітарні науки (шифр і назва) |
Нормативна, дисципліни природничо-наукової (фундаментальної) підготовки |
|
|
Напрям підготовки 6.020303 Філологія (шифр і назва) |
|||
|
Модулів – 2 |
Спеціальність (професійне спрямування): _______________ |
Рік підготовки: |
|
|
Змістових модулів – 2 |
1-й |
-й |
|
|
Індивідуальне науково-дослідне завдання: проект |
Семестр |
||
|
Загальна кількість годин – 90 |
1-й |
-й |
|
|
Лекції |
|||
|
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 1 самостійної роботи студента – 1 |
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр |
10 год. |
год. |
|
Практичні, семінарські |
|||
|
8 год. |
год. |
||
|
Лабораторні |
|||
|
год. |
год. |
||
|
Самостійна робота |
|||
|
36 год. |
год. |
||
|
Індивідуальні завдання: 36 год. |
|||
|
Вид контролю: іспит |
|||
Примітка.
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:
для денної форми навчання – 18 аудиторних та 72 години самостійної й індивідуальної роботи.
2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Мета. Основна мета – дати найзагальніше уявлення про сутність мови, про розуміння історичної закономірності розвитку мови як системи, про її складові частини і їхню структуру, про закономірності функціонування мови в суспільстві і її розвиток, закласти методологічні основи для подальшого вивчення як рідної, так і іноземних мов.
Цей курс вводить майбутнього знавця мови чи мов у світ лінгвістичних понять, знайомить його з основними науковими термінами з тим, щоб полегшити йому сприйняття й засвоєння мовознавчих дисциплін. Без з’ясування цих питань неможливе свідоме, глибоке оволодіння ні рідною, ні іноземною мовою. наукове вивчення важливого структурного елементу мовознавства, введення студентів у наукову проблематику відповідної дисципліни, прищеплення студентам навичок проникнення в сутність мовної реальності, а відтак і різних підходів її інтерпретації.
Робоча програма дисципліни „Вступ до мовознавства” складена на базі освітньо-професійної програми підготовки бакалавра напряму 6.020303 Філологія, а також програми нормативної навчальної дисципліни „Вступ до мовознавства”.
Завдання. Основними завданнями вивчення дисципліни „Вступ до мовознавства” є:
вільно володіти понятійним і термінологічним апаратами, знати сучасне тлумачення основних мовознавчих понять та категорій, що визначають структуру мову;
давати чітке визначення структури мови, демонструвати ґрунтовні знання про різні її рівні в рамках мовної системи;
спираючись на досвід зарубіжних і вітчизняних науковців, здійснювати лінгвістичний аналіз мовних явищ і одиниць, з урахуванням існуючих теорій, принципів і підходів, що дозволить уникнути однобокості, поверховості сприйняття;
вміти вірно користуватися словниками і довідниками різних видів, граматиками, Інтернет-ресурсами, які сприятимуть удосконаленню лінгвістичної компетенції майбутнього фахівця;
працюючи з матеріалами дискусійного характеру, виробляти навички аргументування власної думки, толерантності у ставленні до поглядів інших, намагання дотримуватися об’єктивності в судженнях та оцінках;
формувати навички застосування різноманітних методів, принципів і шляхів основних проблем дослідження мови у тісних взаємостосунках з іншими науками.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен
знати:
основні поняття та терміни мовознавства;
мову як систему, її складові частини та структуру;
закономірності функціонування мови у суспільстві та її розвиток;
класифікацію звуків мови, визначення закономірностей їх поєднання, усвідомлювати фонетичні процеси, природу і структуру складу, а також наголосу та інтонації;
передумови виникнення, етапи становлення, форми розвитку та види письма; формування принципів орфографії та укладання алфавітів;
типи відношень слів у лексичній системі мови;
природу фразеологізмів та їх ознаки; типи словників та їх порівняльні характеристики;
наукові критерії класифікації мов та закономірності їх історичного розвитку;
граматичні значення, категорії, граматичну форму слова, способи вираження граматичних значень;
ознаки та структуру найменшої комунікативної одиниці – речення;
класифікацію мов світу;
вміти:
класифікувати звуки мови, визначати закономірності їх поєднання, усвідомлювати фонетичні процеси, природу і структуру складу, а також наголосу та інтонації;
пояснювати певні правописні явища, керуючись принципами орфографії;
визначати типи відношень слів у лексичній системі мови;
з’ясовувати природу фразеологізмів та їх ознаки;
визначати типи словників та їх порівняльні характеристики;
окреслювати наукові критерії класифікації мов;
пояснювати граматичні значення, категорії, граматичну форму слова, способи вираження граматичних значень;
формулювати ознаки та визначати структуру найменшої комунікативної одиниці – речення;
визначати чим регулюється утворення речення та словосполучення, і як вони функціонують у мові;
застосовувати різні класифікації мов світу для визначення мовних сімей і груп;
користуватись здобутими знаннями для інших лінгвістичних дисциплін.
3. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ.
Змістовий модуль 1. Основні проблеми дослідження мови.
Тема 1. Мовознавство як наука. „Вступ до мовознавства” як навчальна дисципліна.
Мета: дати загальні відомості про мовознавство як науку, предмет і завдання курсу, визначити зв’язок мовознавства з іншими науками (природничими і гуманітарними).
Основна проблема: вступ до мовознавства – це теоретичний фундамент усіх інших мовознавчих дисциплін, оскільки ознайомлює з основами теорії мови, розвиває вміння осмислено підходити до мовних явищ і дає лінгвістичні поняття, необхідні для вивчення будь-якої лінгвістичної дисципліни.
Зміст. Короткі відомості про виникнення і розвиток мовознавства. Предмет і завдання курсу „Вступ до мовознавства”. Теоретичне і практичне значення науки про мову. Роль курсу „Вступ до мовознавства” у підготовці вчителів-філологів. Зв’язок мовознавства з іншими науками. Загальне поняття про методи дослідження мовного матеріалу.
Тема 2 . Природа, сутність, функції та будова мови.
Мета: розкрити питання походження людської мови загалом, її природи, сутності, основних функцій та структури мовної системи.
Основна проблема: мова виникла в суспільстві, обслуговує суспільство, є однією з найважливіших ознак суспільства і поза суспільством існувати не може. Визначаючи суспільний характер мови, слід зазначити, що в мові є чимало такого, що пов’язує її з біологічними і психічними явищами.
Зміст. Різноманітність підходів у визначенні природи людської мови (біологічний, психічний, соціальний). Суспільна сутність мови, її загальнонародний характер. Основні функції мови (комунікативна, мислетворча). Системний характер мови. Поняття про знаковість мови, мовні і немовні знакові системи та їх взаємозв’язки. Мова і мовлення. Внутрішнє і зовнішнє мовлення. Мова і мислення. Діалектична єдність мови і мислення. Два підходи до вивчення мови: синхронія і діахронія.
Тема 3. Походження і розвиток мови.
Мета: розкрити зміст основних гіпотез, що розкривають проблему походження мови, визначити причини і процеси закономірного розвитку мов загалом, так і на різних рівнях мовної структури.
Основна проблема: проблема походження мови є дуже складною. Припущення про походження мови робляться умоглядно шляхом міркувань, бо первісна мова не має пам’яток письма. Розвиток мови загалом супроводжується постійними змінами.
Зміст. Проблема походження мови. Огляд гіпотез і теорій походження мови (звуконаслідувальна, ономатопоетична, емоційна, гіпотеза трудових вигуків, гіпотеза Ф.Енгельса, божественна гіпотеза походження мови; теорії моногенезу, полігенезу). Зовнішні і внутрішні причини, що впливають на зміни в мові. Основні процеси історичного розвитку мови: диференціація, інтеграція. Контакти і взаємодія мов і діалектів у їх історичному розвитку. Поняття субстрата і суперстрата. Специфіка розвитку різних рівнів мовної структури.
Тема 4. Мови світу, їх вивчення і генеалогічна класифікація.
Мета: дати загальну характеристику мов світу, їх класифікаціям (за структурою, за кількістю носіїв, наявністю писемності, ступенем їх вивчення, суспільними функціями), розкрити сутність і значення генеалогічної класифікації мов.
Основна проблема: генеалогічна класифікація мов базується на порівняльно-історичному методі, мета якого полягає у встановленні спорідненості мов, їх спільного походження шляхом порівняння слів, звуків і граматичних форм, у реконструюванні слів і граматичних значень у мові-предку, у встановленні закономірностей у зміні слів, звуків і граматичних форм після розходження мов.
Зміст. Загальна характеристика мов світу. Поняття спорідненості мов. Принципи класифікації мов. Генеалогічна класифікація. Основні сім’ї мов. Індоєвропейська сім’я мов, її основні групи. Слов’янські мови, групи слов’янських мов, їх сучасне поширення.
Змістовий модуль 2. Структурні елементи мови та основні розділи мовознавства, що вивчають їх
Тема 5. Звуки мови, їх вивчення і класифікація. Лінгвістичний (функціональний) аспект у вивченні звуків.
Зміст. Предмет фонетики як розділу науки про звуки мови. Три аспекти вивчення звуків мови: фізико-акустичний (тони, шуми, висота, сила, тривалість і тембр звуків); артикуляційно-фізіологічний (мовний апарат і його робота при утворенні звуків, поняття про артикуляцію звуків та артикуляційну базу); лінгвістичний (функціональний) (поняття про фонему, інваріант і варіанти фонем). Фонетичне членування потоку мовлення: фрази, такти, склади, звуки (складотворчі і нескладотворчі). Дифтонги. Наголос як фонетичне явище. Типи наголосів.
Поняття про фонему. Основні функції фонем. Фонема і звук. Диференційні (розрізнювальні) і не диференційні (не розрізнювальні, інтегральні) ознаки. Позиції фонем. Варіації фонем. Предмет фонології розділу науки про звуки мови.
Тема 6. Фонетичні закони.
Зміст. Зміни звуків мови в мовному потоці. Фонетичні і нефонетичні зміни. Обумовлені (позиційні) фонетичні зміни. Необумовлені (спонтанні) фонетичні зміни. Поняття про історичні зміни в звуковій системі. Регулярні звукові зміни. Поняття про орфоепію.
Тема 7. Письмо.
Зміст. Звукова мова і письмо. Значення письма в житті суспільства. Походження письма і його основні типи. Найбільш поширені алфавіти. Графіка й орфографія. Принципи орфографії.
Тема 8. Лексика і фразеологія.
Зміст. Слово як предмет лексикології. Слово і поняття. Загальні відомості про лексичну систему. Лексичне значення слова. Повнозначні і неповнозначні слова. Моносемія і полісемія слів. Пряме і переносне значення слова. Терміни і термінологія. Омоніми. Типи омонімів. Синоніми. Типи синонімів. Антоніми. Історичні зміни значень слів (розширення, звуження). Загальна характеристика лексики мови з погляду її походження. Основні історичні шари слів та їх соціально-історична зумовленість. Поняття про інтернаціоналізми, кальки. Шляхи збагачення словникового складу мови (словотворення, використання народно діалектної лексики, засвоєння слів з інших мов). Склад лексики з погляду виділення в ній активних і пасивних шарів, елементів нового і старого. Поняття про неологізми і архаїзми. Слово і стійка сполука слів – фразеологізм. Класифікація фразеологічного матеріалу (загальні відомості). Поняття про наукову і „народну” етимологію. Поняття про лексикографію. Типи словників.
Тема 9. Граматика. Морфологія.
Зміст. Граматика як наука про граматичну будову мови. Особливості граматичної абстракції. Граматичні значення слів у їх співвідношенні з лексичними значеннями. Способи та мовні (матеріальні) засоби вираження граматичних значень у різних мовах (афіксація, внутрішня флексія, редуплікація, суплеція, службові слова, порядок слів, інтонація, наголос). Граматична форма слова. Синтетичні і аналітичні форми слів. Поняття про граматичні категорії. Основні одиниці граматичної будови: морфема, слово (форма слова), словосполучення, речення. Поняття про морфему. Типи морфем. Корінь. Афіксальні морфеми, їх характеристика за функцією (дериваційною і реляційною). Зовнішні і нульові флексії. Інтерфікси. Поняття про словозміну (парадигма тику) і формотворення. Основа слова непохідна і похідна основи слова. Поняття твірної основи.
Тема 10. Граматика. Синтаксис.
Зміст. Типи синтаксичних зв’язків у словосполученні. Речення та судження. Основні риси речення. Класифікація речень за метою висловлення. Структурно-граматичний поділ речення: члени речення. Актуальне членування речення. Структурні типи речень. Прагматика речення. Текст і дискурс.
4. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
|
Назви змістових модулів і тем |
Кількість годин |
||||||||||||
|
денна форма |
Заочна форма |
||||||||||||
|
усього |
у тому числі |
усього |
у тому числі |
||||||||||
|
л |
п |
лаб |
інд |
с.р. |
|
л |
п |
лаб |
інд |
с.р. |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
|
|
Модуль 1 |
|||||||||||||
|
Змістовий модуль 1. Основні проблеми дослідження мови |
|||||||||||||
|
Тема 1. Мовознавство як наука. „Вступ до мовознавства” як навчальна дисципліна. |
5 |
2 |
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Тема 2. Природа, сутність, функції та будова мови. |
5 |
|
2 |
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Тема 3. Походження і розвиток мови. |
4 |
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Тема 4. Мови світу, їх вивчення і генеалогічна класифікація. |
5 |
2 |
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Разом за змістовим модулем 1 |
19 |
4 |
2 |
|
|
13 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Змістовий модуль 2. Структурні елементи мови та основні розділи мовознавства, що вивчають їх |
|||||||||||||
|
Тема 1. Звуки мови, їх вивчення і класифікація. Лінгвістичний (функціональний) аспект у вивченні звуків. |
6 |
2 |
1 |
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Тема 2. Фонетичні закони. |
4 |
|
1 |
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Тема 3. Письмо. |
4 |
|
|
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Тема 4. Лексика і фразеологія. |
8 |
2 |
2 |
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Тема 5. Граматика. Морфологія. |
7 |
2 |
1 |
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Тема 6. Граматика. Синтаксис. |
5 |
|
1 |
|
|
4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Разом за змістовим модулем 2 |
35 |
6 |
6 |
|
|
23 |
|
|
|
|
|
|
|
Усього годин |
54 |
10 |
8 |
|
|
36 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Модуль 2 |
|||||||||||||
ІНДЗ |
36 |
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
- |
- |
- |
|
|
Усього годин |
36 |
- |
- |
|
- |
- |
|
|
|
|
|
|
|
5. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
|
№ з/п |
Назва теми |
Кількість годин |
|
1. |
Природа, сутність, функції та будова мови. Зміст теми:
Рекомендована література:
|
2 |
|
2. |
Звуки мови, їх вивчення і класифікація. Зміст теми:
Рекомендована література:
|
2 |
|
3. |
Лексико-семантична система мови. Зміст теми:
5. Історичні зміни словникового складу мови:
Рекомендована література:
|
2 |
|
4. |
Граматична система мови. Зміст теми:
Рекомендована література:
|
2 |
6. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Згідно з робочою програмою для дисципліни „Вступ до мовознавства” практичні заняття не заплановані.
7. ТЕМИ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ
Згідно з робочою програмою для дисципліни „Вступ до мовознавства” лабораторні заняття не заплановані.
8. САМОСТІЙНА РОБОТА
|
№ з/п |
Назва теми |
Кількість годин |
|
1 |
Мовознавство як наука. „Вступ до мовознавства” як навчальна дисципліна. Завдання:
|
3 |
|
2 |
Природа, сутність, функції та будова мови. Завдання:
|
3 |
|
3 |
Походження і розвиток мови. Завдання:
а) санскрит, абхазька, баскська, українська, туркменська, італійська, ірландська, угорська, аварська, чуваська, тамильська, ескімоська, майя, калмикська, марійська, фінська, португальська, пруська, датська, польська, киргизька, бенгалі, в’єтнамська, маорі, молдавська, курдська; б) таджицька, ідиш, тохарська, албанська, половецька, чукотська, мегрельська, російська, англійська, персидська, татарська, узбецька, іспанська, мордовська, чеська, вірменська; в) кетська, арабська, португальська, турецька, німецька, албанська, карельська, шотландська, китайська, чукотська, словацька, англійська, вірменська, македонська. - Розподіліть на групи такі індоєвропейські мови: англійська, румунська, ісландська, чеська, французька, російська, іспанська, латинська, шотландська, німецька, вірменська, ірландська, готська, шведська, польська. |
4 |
|
4 |
Мови світу, їх вивчення і генеалогічна класифікація. Завдання: На основі поданої у програмі літератури, власних пошуків у бібліотеці підготуйте реферативне повідомлення про роботи одного з дослідників у галузі слов’янської філології: Іван Бодуен де Куртене, Ізмаїл Срезневський, Федір Буслаєв, Олександр Потебня, Євген Тимченко, Іларіон Свєнціцький, Іван Огієнко, Юрій Шевельов, Анатолій Зеленько, Олекса Горбач. Працюючи над рефератом, намагайтеся висвітлити і ту епоху, в якій жив і працював мовознавець, зокрема історико-культурні, суспільно-економічні особливості. Поміркуйте, яким був той чи той славіст як мовна особистість, чи мало це значення для розвитку суспільства. Вчіться висувати гіпотези, аналізувати, інтегрувати, трансформувати інформацію, здійснювати дослідницьку діяльність. |
3 |
|
5 |
Звуки мови, їх вивчення і класифікація. Лінгвістичний (функціональний) аспект у вивченні звуків. Завдання:
„Фонема есть класс физически сходных й функционально тождественных звуков. С другой сторони, фонема есть то общее, что имеется в каждом члене этого класса и что сохраняется независимо от видоизменения членов в различных условиях употребления; наконец, фонема есть некоторый идеальный объект, выводимый относительно группы конкретних объектов” (Солнцев В.М. Язык как системно-структурное образование. - М. 1978. - С.221.) „Фонемы – это минимальные единицы звукового строя, служащие для складывания й различения значимих единиц языка” (Реформатский А.А. Введение в языковедение. - М., 1967. – С. 211). „Фонема – це найменша одиниця звукової системи тієї чи іншої мови, за допомогою якої розпізнаються значущі одиниці мови (морфеми і слова)...” Найголовнішими ознаками є: а) дальша неподільність на значущі одиниці... б) здатність протиставлятися іншим фонемам (так із заміною однієї фонеми іншою змінювалося або руйнувалося значення слова)... в) незалежність від фонетичного оточення у потоці мовлення; г) незалежність від позиції у слові, тобто здатність виступати у будь-якій позиції. (Сучасна українська літературна мова. За ред. М.Я. Плющ. - К., 1994. - С. 44-45).
Одні ознаки фонеми „є розрізнювальними (диференційними), коли тільки цією ознакою якась фонема відрізняється від іншої ...; інші ознаки - нерозрізнювальні, вони лише „наповнюють” склад фонеми (інтегральні), оскільки немає іншої фонеми, яка б прямо й однозначно протиставлялася б даній за цією ознакою” (Реформаторский А.А. Введение в языковеденне. - М., 1967.- С. 212.) „Так звані диференційні ... ознаки фонем – [це] фізичні чи фізіологічні ознаки, що розглядаються у функціональному аспекті” (Солнцев В.М. Язык как системно-структурное образование. - М., 1977. - С. 58.). |
4 |
|
6 |
Фонетичні закони. Завдання:
(рос.) патрет, друшлаг, калидор, транвай, карахтер, коклеты, кардон, дермантин, кохта, хуражка, фулиган, хвартух, радива, какава, порфель; (укр.) хвігура, фороба, жинси, какава, руіна, матеріял, п’юре, транвай, соше, секлетар, патрет, калідор, бонба.
(укр.) тиждень - тижня, тиск - тиснути, твоя - твій, весна - навесні, жінка - жінці, корито -коритце, рада - радься, безвинно - безжалісно - безшумно, піски -піщаний, просити -просьба, от - отже, трясти - трусити, нести - носити, гребти -загрібати, ім’я - імені, беру - брати, збір - збори, жати - жму, жати - женці, котити - качати, книжка - книжок, борода - борід, говорити - говірка, стіл -стола. (рос.) прямо - пряменько, студень - стьшуть, сядь - сел - сидя, сад - садик, сохнуть - высыхать, смертньш - мертвьш, ход - шедший, пой - пей, стой -выстаивать, ляг - лежи - лежа, играть - сьпрать, мыть - промивать, бить -прибивать, петь - в запеве - запевать, ива -под ивой, вера - поверь, ладья - лодка, пять - пятак, пью - пей, укротить - укрощать, кроткий, замок - замикать -замкнуть.
(рос.) Он сжог стог Ивана. Все слушали рассказ Ирины. Сшить бы платьице дочь могла. Дочь больна. Нос болит. Петр будет рад. Петр Ивану щенка принес. Под елкой заяц был. От ивы листок держу. Уход директора совпал с другим событием. (укр.) І не спиться, й не лежиться. У річці водяться карасі й лини. Гборичку було заквітчано польовими квітами. Цей олівець короткий. Мачуха вирішила зжити небогу. Засмажили картоплю з салом. Ти зараз засмієшся. Ввійшли в оселю без шуму. |
3 |
|
7 |
Письмо. Завдання:
|
4 |
|
8 |
Лексика і фразеологія. Завдання:
Практичне завдання: за фразеологічними словниками дібрати до семінару ілюстративний матеріал і проаналізувати його.
10. Ваш висновок про тип словника. |
4 |
|
9 |
Граматика. Морфологія. Завдання:
|
4 |
|
10 |
Граматика. Синтаксис. Завдання:
|
4 |
|
|
Разом |
36 |
9. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
Вивчення дисципліни „Вступ до мовознавства” передбачає написання кожним студентом протягом навчального семестру одного індивідуально навчально-дослідного завдання (проекту), що включає такі форми роботи, як:
Бібліографічний опис (10 позицій), анотування і рецензування літератури (1 джерело).
Обов’язково зазначити: а) джерело з одним автором і більше трьох авторів; б) журнальну чи газетну статтю; в) словник чи багатотомне видання; г) окрему статтю з наукового збірника.
Скласти бібліографічний опис за даними темами:
1. Прикладне мовознавство та мовознавча семіотика;
2. Фонетика і графіка, лексика і фразеологія, граматика.
Підготовка повідомлень на теми, що стосуються майбутнього фаху. Структура робити: план, тези, текст повідомлення, список використаних джерел. Обсяг – до 5 сторінок.
Тематика повідомлень:
Літературна мова і мова художньої літератури. Шляхи становлення національних мов (Тема 1).
Взаємодія лексики, фонетики і граматики як основних рівнів мовної структури (Тема 2).
Невербальні засоби комунікації (Тема 2).
Порівняльно-історичний метод в історії мовознавства (Тема 3).
Зовнішні і внутрішні закони функціонування і розвитку мови (Тема 4).
Фоностилістика (Тема 5).
Основні алфавіти світу (Тема 7).
Стилістичне і хронологічне розшарування словникового складу мови (Тема 8).
Основи морфологічної класифікації мов світу (Тема 9).
3. Написати науково-дослідну роботу на тему „Теорія мови в античності”.
Мета: дати загальну характеристику поняття „античність”, розкрити суть античних теорій мови.
Основна проблема: суть античних теорій мови полягає в тому, що вони дають правила користування мовою, створеною як результат раніше проведеного іменування речей, яке визначає будову людської мови. В античній теорії мови представлені самостійно дві області: теорія іменування і граматичного мистецтва.
Китайське граматичне вчення.
Суть античних теорій мови (граматичне мистецтво, або мистецтво письма).
Теорія іменування.
Становлення граматичного мистецтва.
Китайська граматична традиція.
Особливості китайської ієрогліфіки.
„Ерья” – одна з найдавніших книг китайського канону.
Праця Ян Сюна „Фаньянь” („Місцеві наріччя”) – спроба описати неканонічну мову.
Словник Сю Шеня „Шовень цзецзи” („Опис простих і пояснення складних знаків”) – перша робота про китайську мову як предмет власне граматичного мистецтва.
Принцип етимологізації в словнику Лю Сі „Шімін” („Пояснення імен”).
Література
Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 62 – 71.
История лингвистических учений. Древний мир. – Л.: Наука, 1980. – С. 92 – 109.
Зеленько А.С.Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.
Ковалик І.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. – К.: Вища шк., 1985. – С. 10-14.
Сердюченко Г.П. Китайская письменность и ее реформа. – М., 1959.
Яхонтов С.Е. Китайская языковедческая традиция // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 225.
Мовознавство в древній Індії.
Особливості індійської античної граматики.
„Восьмикнижжя” Паніні – завершений варіант граматичного індійського канону.
„Шивасутра” (канон, дани й богом Шивою).
Граматика Паніні як мистецтво формування плану вираження мови для досягнення плану змісту.
Література
Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 74 – 90.
История лингвистических учений. Древний мир. – Л.: Наука, 1980. – С. 66 – 91.
Зеленько А.С.Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.
Ковалик І.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. – К.: Вища шк.., 1985. – С. 10 – 14.
Топоров В.Н. Панини. – М., 1968.
Парибок А.В. Индийская языковедческая традиция // Лингвистический энциклопедический словарь. – М.: Сов. энцикл., 1990. – С. 177 – 178.
Греко-латинське (середземноморське) граматичне вчення.
Особливості греко-латинської граматичної традиції.
Ідеї про мову в діалозі Платона „Кратіл, або про правильність імен”:
Проблема взаємовідношення мови і буття.
Етимологія і внутрішня форма слова.
Аристотель і його лінгвістична спадщина.
Проблема багатозначності в лексиці і граматиці.
Теорія відмінка.
Логіко-граматичне вчення стоїків.
Дискусія між аналогістами й анімалістами (Секст Емпірік).
Трактат Марка Теренція Варрона „Про латинську мову”.
Олександрійська школа граматистів.
Граматика Діонісія Фракійця.
Античне мовознавство і проблема правильності літературної мови (граматичної правильності).
Література
История лингвистических учений: Древний мир. – Л.: Наука, 1980. – С. 110 – 232.
Зеленько А.С.Історія лінгвістичних вчень. – Луганськ: Альма-матер, 2002.
Кобів Й.У. Принципи класифікації частин мови в античній граматиці // Іноземна філологія. – 1971. – Вип. 24.
Орес М.В. Мовознавчі питання у стародавній Греції V – початку VI ст. // Іноземна філологія. – 1971. – Вип. 24.
Тронский И.М. Античные теории языка и стиля. – М. – Л., 1986.
Амирова Т.А., Ольховиков Б.А., Рождественский Ю.В. Очерки по истории лингвистики. – М.: Наука, 1975. – С. 91 – 109.
Ковалик І.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. – К.: Вища шк., 1985. – С. 20 – 24.
Студенти мають можливість вибирати заздалегідь тему для повідомлення, що стосується майбутнього фаху (завдання № 2), а також тему для науково-дослідної роботи (завдання № 3). Студент має також можливість самостійно вибрати тему для реферування поза пропонованою тематикою, обов’язково узгодивши її попередньо з викладачем.
У повідомленні та науково-дослідній роботі необхідно максимально повно розкрити тему, показати основні підходи до її осмислення, зв’язок з теорією і практикою. Бажано формулювати власне ставлення до питань, які розглядаються.
На титульній сторінці проекту мають бути вказані: його тема; прізвище, ім’я, по-батькові студента, курс і група. Всі реферати пишуться українською мовою на аркушах формату А4. Береги: зліва, зверху, знизу – 2 см., справа – 1 см. Нумерація проставляється у верхньому правому кутку, починаючи з другої сторінки.
Індивідуальні науково-дослідні завдання (проекти) подаються на кафедру не менше, ніж за десять днів до початку сесії.
10. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Метод лекції з елементами евристичної бесіди, наочно-практичний, репродуктивний, проблемно-пошуковий методи, лінгвістичні естафети, робота у „малих групах”, творчі завдання, пошукова робота в Інтернеті.
11. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ
ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
Об’єктами поточного контролю знань студентів підготовки є:
а) систематичність та активність роботи на семінарських заняттях з метою перевірки теоретичних знань;
б) виконання завдань для самостійного опрацювання;
в) виконання модульних (контрольних) завдань;
г) виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань (проекту).
Критерії і норми оцінювання навчальної діяльності студентів на
семінарських заняттях
При контролі систематичності й активності роботи на семінарських заняттях оцінці підлягають: рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських заняттях; активність при обговоренні питань, що винесені на семінарські заняття; результати експрес-контролю тощо.
Відповідь на семінарських заняттях може бути оцінено від 0 до 10 балів. При підрахунку балів за цей вид контролю виставляється середньозважена кількість балів за всі заняття.
9-10 балів: студент чітко розуміє зміст завдання і вільно володіє спеціальною термінологією; матеріал викладає творчо, глибоко, послідовно висловлює власну думку; правильно застосовує знання із суміжних дисциплін для вирішення практичних завдань чи проблем; повністю розкрито зміст питання плану семінарського заняття. Припускається 2-3 неточності, які не призводять до помилкових висновків;
7-8 балів: студент правильно розкриває основний зміст та умови завдання; оперує необхідними термінами; матеріал викладає ґрунтовно, послідовно. У відповіді можливі 1-2 неточності у використанні спеціальної термінології,несуттєві помилки у висновках, узагальненнях, які не впливають на конкретний зміст;
5-6 балів: студент в основному правильно викладає зміст питання, але не завжди послідовно; не використовує знань із суміжних дисциплін; помиляється у вживанні спеціальної термінології; робить поверхові висновки;
3-4 бали: студент неповністю розкриває основний зміст питання; не вживає спеціальні терміни; робить грубі помилки в остаточних висновках;
0-2 бали: студент не розкриває основний зміст питання; не вживає спеціальні терміни, висновки відсутні.
Критерії і норми оцінювання виконання завдань для
самостійного опрацювання
При контролі виконання завдань для самостійного опрацювання оцінці підлягають: самостійне опрацювання тем в цілому чи окремих питань; виконання практичних завдань; написання рефератів, тез тощо (див. пункт 8. САМОСТІЙНА РОБОТА даної робочої програми. – С. 13-16.).
Відповідь за кожне завдання при виконанні обов’язкової самостійної роботи може бути оцінено від 0 до 10 балів. Підрахунок балів за цей вид контролю відбувається шляхом накопичення балів за всі види роботи.
Критерії і норми оцінювання виконання
модульних (контрольних) завдань
При виконанні модульних (контрольних) завдань оцінці підлягають теоретичні знання та практичні навички, яких набули студенти після опанування певного змістового модуля. Модульний контроль проводиться у формі тестів, відповідей на теоретичні питання та виконання практичних завдань.
Модульну контрольну роботу може бути оцінено від 0 до 20 балів. При виконанні модульних контрольних робіт підсумкова оцінка буде формуватися як середньозважена кількість балів за цей вид контролю.
15-20 балів: завдання виконані якісно (90% - 100% виконання усіх розділів модульної (контрольної) роботи);
10-14 балів: завдання виконані якісно з достатньо високим рівнем правильних відповідей (75% - 89% виконання усіх розділів модульної (контрольної) роботи);
5-9 балів: завдання виконані якісно з середнім показником правильних відповідей (50% - 74% виконання всіх розділів модульної (контрольної) роботи).
0-4 бали: завдання не виконано (виконання 49% усіх розділів модульної (контрольної) роботи).
Критерії і норми оцінювання виконання
індивідуальних навчально-дослідних завдань (проекту)
Максимальна оцінка – 20 балів. Проект оцінюється на підставі таких критеріїв:
правильне і повне розкриття теми дослідження, її актуальність – 5 балів;
правильне цитування теоретичних джерел, рівень узагальнення і аналізу наукових праць – 5 балів;
грамотність, логічність і стиль викладу матеріалу – 5 балів;
уміння сформулювати висновки – 5 балів;
уміння усно коротко переказати зміст, вибрати основну суть питання, дотримуватися логіки викладу матеріалу (вступ, основний зміст, короткі висновки за темою) – 5 балів.
ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
Підсумковий контроль знань студентів у формі іспиту
На іспит виносяться вузлові питання, типові та комплексні завдання, що потребують творчої відповіді та уміння синтезувати отримані знання і застосовувати їх при вирішенні практичних завдань.
Екзаменаційний білет містить два теоретичних програмних питання, тестові завдання (тести) і практичне завдання.
Результати іспиту оцінюються в діапазоні від 0 до 40 балів (включно). В разі, коли відповіді за всі завдання студента оцінені менше ніж в 20 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами іспиту (тобто 0 балів).
За кожне теоретичне програмне питання студент може максимально отримати 10 балів. За кожне правильно виконане тестове завдання виставляється 1 бал (максимально 5 балів). За практичне завдання студент може максимально отримати 15 балів.
Оцінювання відповіді на теоретичне програмне питання білета:
9-10 балів: студент вільно і повно володіє теоретичним матеріалом; здатний донести цей матеріал до свідомості інших, аргументуючи свою відповідь. При відповіді студент не допускає фактичних і мовленнєвих помилок;
7-8 балів: студент засвідчує високий рівень осмислення вивченого, спроможний логічно, аргументовано, чітко, точно і вільно висловлювати власні думки, не допускає фактичних помилок. Мовлення має бути чітким, логічним, допускаються лише незначні мовленнєві помилки;
5-6 балів – студент досить послідовно і логічно відтворює матеріал, проте не може обґрунтувати висловлені думки, його судження поверхові, неточно дає визначення окремих мовних фактів; може навести окремі приклади, проте не завжди точно. У відповіді допускає до чотирьох фактичних, п’яти мовленнєвих помилок.
0-4 бали – відповідь студента характеризується низьким рівнем усвідомлення; допускає істотні помилки у викладенні матеріалу, не володіє мовознавчою термінологією, порушує логіку відповіді, відтворює матеріал на елементарному рівні, називаючи окремі факти; відсутні приклади, допускаються грубі фактичні помилки. Висловлювання студента „бідне”, спрощене, містить сім і більше мовленнєвих огріхів.
Оцінювання виконання практичного завдання білета:
12-15 балів: завдання виконане якісно (90% - 100% виконання усіх вимог завдання).
8-11 балів: завдання виконане якісно з достатньо високим рівнем грамотності (75% - 89% виконання усіх вимог завдання).
4-7 балів: завдання виконане якісно з середнім показником грамотності (50% - 74% виконання усіх вимог завдання).
0-3 бали: завдання не виконано (виконання 49% усіх вимог завдання).
Оцінювання екзамену у цілому має такий вигляд׃
35-40 балів – „5”
28-34 бали – „4”
20-27 балів – „3”
0-19 балів – „2”.
12. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЯКІ ОТРИМУЮТЬ СТУДЕНТИ
|
Поточне тестування та самостійна робота |
Підсумковий тест (екзамен) |
Сума |
|||||||||
|
Змістовий модуль 1 |
Змістовий модуль 2 |
40 |
100 |
||||||||
|
Т1 |
Т2 |
Т3 |
Т4 |
Т5 |
Т6 |
Т7 |
Т8 |
Т9 |
Т10 |
|
|
|
6 |
6 |
6 |
6 |
6 |
6 |
6 |
6 |
6 |
6 |
|
|
Т1, Т2 ... Т10 – теми змістових модулів.
КАРТА САМОСТЇЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА ТА РОЗПОДІЛ БАЛІВ
за видами завдань із дисципліни „Вступ до мовознавства”
|
Види самостійної роботи |
Планові терміни виконання |
Форми контролю та звітності |
Максимальна кількість балів |
|
Іспит |
|||
|
Обов’язкові |
|||
|
За систематичність та активність на семінарських заняттях |
|||
|
1.1. Підготовка до семінарських занять |
Протягом семестру |
Активна участь у семінарських заняттях |
10 |
|
За виконання модульних (контрольних) завдань |
|||
|
1.2. Підготовка до модульних контрольних робіт |
Протягом вивчення змістового модуля |
Перевірка правильності виконання модульних контрольних робіт |
20 |
|
За виконання завдань для самостійного опрацювання |
|||
|
1.3. Підготовка домашніх завдань |
Протягом семестру |
Перевірка правильності виконання завдань |
10 |
|
1.4. Написання ІНДЗ (проекту) |
Протягом семестру |
Обговорення ІНДЗ (проекту) під час ІКР |
20 |
|
Всього балів за СРС |
60 |
||
|
Підсумковий контроль у формі іспиту |
40 |
||
|
Загальна кількість балів у семестрі |
100 |
||
Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми балів за результати поточного контролю знань та за виконання завдань, що виносяться на іспит (за умови, що на іспиті студент набрав не менше 20 балів). Якщо на іспиті студент набрав менше 20 балів, а отже отримав незадовільну оцінку, загальна підсумкова оцінка включає лише результати поточного контролю.
До відомості обліку поточної і підсумкової успішності заносяться сумарні результати в балах поточного контролю та іспиту.
Шкала оцінювання: національна та ECTS
|
Сума балів за всі види навчальної діяльності |
Оцінка ECTS |
Оцінка за національною шкалою |
|
|
для екзамену, курсового проекту (роботи), практики |
для заліку |
||
|
90 – 100 |
А |
відмінно |
зараховано |
|
82-89 |
В |
добре |
|
|
74-81 |
С |
||
|
64-73 |
D |
задовільно |
|
|
60-63 |
Е |
||
|
35-59 |
FX |
незадовільно з можливістю повторного складання |
не зараховано з можливістю повторного складання |
|
0-34 |
F |
незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни |
13. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Опорні конспекти.
Методичні рекомендації до підсумкового контролю та виконання індивідуальних завдань.
Перелік основних термінів та понять з дисципліни.
Питання для самоконтролю за темами.
Дидактичний роздавальний матеріал, ілюстративні матеріали, схеми, таблиці до різних тем.
Фонд електронних документів та друковані посібники (кафедральні видання).
14. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Базова
Алпатов В.М. История лингвистических учений: Учеб. пособ. 2-е изд., испр. – М.: Языки русской культуры, 1999. – 368 с.
Аракин В.Д. Типология язнков й проблема методического прогнозирования. — М.: Высшая школа, 1989.
Белая А. С. Введение в языкознание. – Нежин: НГПУ, 2000.
Березин Ф.М, Головин Б.Н. Общее языкознание. – М.: Просвещение, 1979. – 224 с.
Березин Ф.М. История лингвистических учений: Учеб. пособие для филол. спец, ун-тов и пед. ин-тов. – М.: Высшая шк., 1975. – 304 с.
Бондарко Л.В., Вербицкая Л.А., Гордина М.В. Основы общей фонетики: Учебное пособие / 3-е изд., доп. и перераб. – СПб.: Филологический факультет Санкт-Петербургского университета, 2000. – 160 с.
Вендина Т.И. Введение в языкознание: Учебное пособие для педвузов. – М.: Высшая школа, 2001. – 288 с.
Генидзе Н.Н. Основи современногр языкознания. — СПб: Изд-во СПҐУиФ, 2003.
Герета Н.М., Торчинський М.М. Вступ до мовознавства. – К.: Товариство „Знання”, 2000.
Гируцкий А.А. Введение в языкознание: Учебное пособие. – Минск: ТетраСистемс, 2001. – 288 с.
Глазкова О.В., Колесник Д.М. Вступ до мовознавства. – Черкаси: ЧІТІ, 1999.
Глущенко В. Лінгвістичний метод як складна логічна одиниця (до визначення семантики терміна) // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. – 2001. – № 4. – С. 124 – 127.
Глущенко В.А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. XX ст.). – Донецьк, 1998. – 222 с.
Горох Г. Вступ до мовознавства. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2002.
Донець Л.С., Мацько Л.І. Вступ до мовознавства: Практикум. – К.: Вища школа, 1989.
Дорошенко С.І., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. – К.; Вища школа, 1974.
Дубічинський В.В. Вступ до мовознавства. – Харків, 2002.
Дубровина К.Н., Игнатьева М. М. Основи лингвистики. – М., 1994.
Жинкин Н.И. Язык – речь – творчество. – М.: Лабиринт, 1998.
Жирмунский В.М. Общее и германское языкознание. – Л.: Наука, 1976.
Звегинцев В.А. История языкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях: В 2 ч. – М.: Учпедгиз РСФСР, 1960. – Ч. 1. – 404 с., Ч. II. – 329 с.
Звегинцев В.А. Мысли о лингвистике. – М.: Изд-во МГУ, 1996.
Зеленько А.С. З історії лінгвістичних вчень. Посібник для студентів, магістрантів й аспірантів філологічних спеціальностей класичних і педагогічних ун-тів, пед. ін-тів. – Луганськ: Альма-матер, 2002. – 226 с.
Зубкова Л.Г. Язык как форма. Теория и история языкознания: Учебное пособие. – М.: Издательство РУДН, 1999. – 237 с.
Иванова К.А., Преображенская О.А. Введение в языкознание. – СПб: ГЗТУ, 1997.
Иоргу Йордан. Романское языкознание. Историческое развитие. Течения, методы / Пер. с румынского / Под ред. и с примечаниями Н.Г.Карлэтяну. – М.: Прогресс, 1971.
История лингвистических учений. Позднее средневековье / Отв. ред. А.В.Десницкая. – СПб.: Наука, 1991. – 264 с.
История лингвистических учений. Средневековый Восток. – Л.: Наука, 1980.
Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич, 1992.
Камчатнов А.М., Николина Н.А. Введение в языкознание: Учебное пособие для филологических факультетов университетов и педвузов. – 2-е изд. – М.: Флинта: Наука, 2000. – 232 с.
Ковалик І.І., Cамійленко С.П. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичної думки. – К.: Вища шк., 1985. – 214 с.
Кодухов В.И. Введение в языкознание. – М.: Просвещение, 1987.
Кодухов В.И. Общее языкознание. – М., 1974. – 308 с.
Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2000.
Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. - К.: Академія, 1999. – 288 с.
Кучинський Б.В. Навчально-методичний комплекс з курсу „Вступ до мовознавства” для студентів факультету іноземних мов. – Кіровоград: КДПУ ім. В.Виниченка, 2004.
Лаврентьев А.М. Введение в языкознание. – Новосибирск: НГПУ, 2001.
Лебедева Л.В. Общее языкознание Учеб.-метод. пособ. для студ. филол, ф-тов пед. ин-тов. – Благовещенск, 1973.
ЛеденевЮ.Я., Леденев Ю.Ю. Язык. – Ставрополь, 2000.
Луценко Н.А. Ввведение в лингвистику слова. – Горловка: ГГПИИЯ, 2003.
Мазуркевич Л.В. Вступ до мовознавства. — – К.: Вид-во НАУ, 2002.
Макаев З.А. Общая теория сравнительного языкознания. – М.: Наука, 1977.
Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. – М.: Изд-во иностр. лит-рн, 1960.
Маслов Ю.С. Введение в языкознание. – М.: Высшая школа, 1987.
Меркулов И.П. Эволюция. Язык. Познание. – М.: Языки русской культури, 2000.
Мечковская Н.Б. Общее языкознание: Структурная и социальная типология языков: Учебное пособие для студентов филологических и лингвистических специальностей. – М.: Флинта: Наука, 2001. – 312 с.
Норман Б.Ю. Основы языкознания. – Минск: Бел. Фонд Сороса, 1996.
Общее языкознание. Внутренняя структура языка / Под ред. Б.А.Серебренникова. – М.: Наука, 1972. – 561 с.
Общее языкознание. Методы лингвистических исследований / Под ред. Б.А.Серебренникова. – М.: Наука, 1973. – 513 с.
Общее языкознание. Формы существования функции, история языка / Под ред. Б.А.Серебренникова. – М.: Наука. 1970. – 599 с.
Погодин Л.А. Язык как творчество (психологические и социальные основы творчества речи): Происхождение языка / 2-е изд., стереотипное. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 560 с.
Погорелая Е.А., Муссурова Е.Н. Введение в языкознание. – Тирасполь, 1997.
Реформатский А.А. Введение в язиковедение. – М.: Аспект Пресе, 1996.
Рождественский Ю.В. Лекции по общему языкознанию /2-е изд. – М.: “Добросвет”, 2000. – 344 с.
Рождественский Ю.В. Лекции по общему языкознанию. – М.: Высшая шк., 1990. – 375 с.
Рождественский Ю.В. Общая филология. – М.: Фонд “Новое тысячелетие”, 1996. – 326 с.
Рудяков А.Л. Язык или почему люди говорят (опыт функционального определения естественного языка). – К.: Грамота, 2004.
Русское и славянское языкознание в России середины XVIII – XIX вв. (в библиографических очерках и воспоминаниях современников). Учеб. пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1980.
Семчинсъкий С.В. Вступ до порівняльно-історичного мовознавства. – К.: ВИЦ „Київський університет”, 2002.
Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: Вища шк., 1988. – 322 с.
Сепир Э. Язык. Введение в изучение речи. – М.-Л.: Соцэкгиз, 1934.
Серова И.Г. Современные проблемы филологии. – Тамбов: ЛГУ, 2002.
Степанов Ю.С. В трехмерном пространстве языка. Семиотические проблемы лингвистики, философии, искусства. – М.: Наука, 1985.
Степанов Ю.С. Методы и принципы ровремешой лингвистики. – М.: Наука, 1975.
Удовиченко Г.М. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичних учень. – К.: Вища школа, 1980.
Харченко С.В. Вступ до мовознавства. – К.: Вид-во НАУ, 2004.
Ющук I. П. Вступ до мовознавства. — К.: Рута, 2000 .
Язык и наука конца 20 века / Под ред. Ю.С.Степанова. – М., 1995. – 432 с.
Допоміжна
Бенвенист Эмиль. Общая лингвистика. Пер. с фр. – М.: Прогресс, 1974. – 445 с.
Березин Ф.М. История лингвистических учений: Учеб. пособие для филол. специальностей ун-тов и пед. ин-тов. М.: Высшая шк., 1975. – 204 с.
Бирнбаум Хенрик. Праславянский язык (достижения и проблемы его реконструкции). Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1987. – 509 с.
Булаховський Л.А. Нарис з загального мовознавства. – К.: Рад. шк., 1959.
Блумфильд Л. Язык. Пер с англ. – М.: Прогресс, 1965. – 606 с.
Вопросы лингвистической географии / Под ред. Р.И.Аванесова. – М.: Изд-во АН СССР, 1962. – 254 с.
Вопросы русского и общего языкознания. Ученые записки. Т. 33. Серия филологическая. – Вып. 11.
Гепнер Ю. Очерки по общему языкознанию. – К., 1959.
Гумбольдт Вильгельм фон. Избранные труды по языкознанию. Пер с нем. – М.: Прогресс, 1984. – 195 с.
Дегтерева Т.А. Пути развития современной лингвистики. Этноисторические проблемы индоевропейской глоттогонии. – М.: Изд-во ВПГИ и АОН ЦК КПСС, 1962. – 213 с.
Звегинцев В А. Очерки по общему языкознанию. – М.: Изд-во МГУ, 1962.
Звегинцев В.А. Язык как лингвистическая теория. – М.: Изд-во МГУ, 1973.
История лингвистических учений. Древний мир. – Л., 1980. – 2576 с.
Касевич Б.В. Элементы общей лингвистики. – М.: Наука, 1977.
Кобилянський Б.В. Короткий огляд історії мовознавства. – К.: Рад. шк., 1964. – 150 с.
Кондрашов Н.А. Общее языкознание: Курс лекций. – Ч. 1. История языкознания. – М., 1972.
Кравчук Р.В. 3 Історії слов’янського мовознавства (Видатні славісти-мовознавці). – К.: Рад. шк., 1961. – 138 с.
Ленинизм и теоретические проблемы языкознания / Под ред. Ю.С.Степанова. – М.: Наука, 1970. – 432 с.
Ломтев Т.П. Общее и русское языкознание. – М.: Наука, 1976.
Общее языкознание: Хрестоматия / Сост. Б.И.Косовский; под общей ред. А.Е.Супруна. – Минск: Вышэйшая школа, 1976.
Славянское и балканское языкознание. Проблемы современных славянских и балканских языков. – М.: Наука, 1976.
Соссюр Фердінан де. Курс загальної лінгвістики. – К.: Основи, 1998. – 320 с.
Степанов Ю.С. Методы и принципы современной лингвистики. – М., 1975.
Трубецкой Н.С. Избранные труды по филологии. – М.: Прогресс, 1987. – 558 с.
Удовиченко Г.М. Загальне мовознавство. Історія лінгвістичних учень: Консультаційний посібник для студентів філол. ф-тів ун-тів і пед. ін-тів. – К.: Вища шк., 1980.
Удовиченко Г.М. Загальне мовознавство. Консультації. Спеціальність „Українська мова і література”. – К.: Вища шк., 1974.
Фортунатов Ф,Ф. Избранные труды. – Т. 2. – М.: Госпедгиз РСФСР, 1957. – 462 с.
Хрестоматия по истории русского языкознания / Сост. Ф.П.Филина. – М.: Высшая шк., 1973.
Хроленко А.П. Общее языкознание: Руководство к самостоятельной работе над курсом. Учеб. пособие для студентов-заочников IV – V курсов ф-тов рус. яз. и лит. пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1981.
Чаттерджи Сунити Кумар. Введение в индоевропейское языкознание. – М.: Гл. ред-ция восточной литературы, 1977.
Словники лінгвістичної термінології,
лінгвістичні енциклопедії, довідники
Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. — М.: Советская знциклопедия, 1969.
Большой энциклопедический словарь. Языкознание / Под ред. В.Н.Ярцевой. – М.: Большая российская энцикл., 1998. – 685 с.
Васильева Н.В., Виноградов В.А., Шаоснарович А.М. Краткий словарь лингвистических терминов. — М.: Русский язик, 1995.
Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К., 1985.
Енциклопедія українознавства: В 7 т. / Гол. ред. В.Кубійович. – Перевидання в Україні. – Л., 1993.
Кратний словарь когнитивных терминов / Е.С. Кубрякова, В.3. Демьянков, Ю.Г. Панкрац, Л.Г. Лузина . – М.: Изд-во МГУ, 1996.
Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В. Н. Ярцевой. – М.: Сов. энцикл., 1990. – 685 с.
Штерн І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. Енциклопедичний словник для фахівців з теоретичних гуманітарних дисциплін та гуманітарної інформатики. – К.: АртЕк, 2001. – 335 с.
Українська енциклопедія юного філолога (мовознавця) / Уклав А.С.Зеленько. - Луганськ: Шлях. 2000. – 124 с.
Українська мова: Енциклопедія /Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко (співголова), М.П.Зяблюк та ін. – К.: Укр. енцикл., 2000 – 752 с.
Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева – 2-е изд. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. – 685 с.
Энциклопедия для детей. Т.10. Языкознание. Русский язык / Гл. ред. М.Д.Аксёнова. – М.: Аванта +, 1998. – 704 с.
15. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ